У Шепетівці усією громадою прощалися зі старшим лейтенантом Олександром Яцюком
26 жовтня у Шепетівці усією громадою проводжали в останню земну дорогу ще одного Героя – старшого лейтенанта Яцюка Олександра Петровича, командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти, який загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.
Яцюк Олександр Петрович народився 6 березня 1994 року в селі Пліщин. З дитинства він був спокійним та товариським хлопчиком, вихованим, чуйним та рішучим. Навчався юнак у рідному селі, а після школи, у 2009 році, вступив до Камянець-Подільського фахового коледжу за спеціальністю «Агрономія». Згодом продовжив навчання у Подільському державному університеті. Під час навчання зустрів своє кохання та згодом одружився.
Олександра не покидала мрія стати військовослужбовцем, тому під час навчання він закінчив кафедру військової підготовки інженерних військ. Зі шкільних років був дуже активним, займався спортом та захоплювався грою на гітарі. Олександру вдавалося усе, за що брався, він був відповідальним, наполегливо йшов до своєї мети та прагнув розвитку й кар’єрного зростання.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр, не задумуючись, пішов до військкомату і вже 12 березня 2022 року був мобілізований до війська. Пройшовши навчання, був направлений до інженерних військ, сапером. Під час служби Олександр проявив свої найкращі професійні та людські якості. Рідні та побратими згадують: « Справжній воїн – це про нього. Він ніколи не був байдужим до своєї важкої чоловічої роботи – захищати рідну землю. Завжди горів тим, що робив, постійне вдосконалення доведення всього початого до ладу – оце все була його тема. Він був крутий армійський спец».
Його поважали, до нього прислухались, він турбувався про побратимів, був добрим порадником та помічником. Олександр був витривалим до перешкод та труднощів, стійким та відважним під час виконання військових задач.
Загинув Олександр Яцюк 22 жовтня 2023 року при виконанні бойового завдання, звільняючи свою рідну землю від «русского мира». Він ще багато корисного міг би зробити для своєї сім’ї та країни, але, захищаючи нас, він віддав найцінніше – своє молоде життя. Рука російського окупанта забрала в батьків сина, в дружини — чоловіка, у військовослужбовців — побратима та друга, в Батьківщини — сина й воїна.
Висловлюємо співчуття батькам, дружині, сестрі Героя, всім близьким та рідним!
Герої не вмирають!
Слава Україні!