До річниці від дня народження Пилипа Орлика: архівні джерела

У ці осінні буремні дні нашої боротьби з кривавим російським свавіллям варто вкотре згадати гетьмана України в екзилі Пилипа Орлика – автора першої Конституції України, яка стала також першою у світі демократичною конституцією. 

Якраз у жовтні 1672 року в с. Косута Ошмянського повіту Віленського воєводства Великого князівства Литовського в родині шляхтича з чеської баронської гілки Орликів Стефана Орлика і шляхтинки з литовсько-білоруського роду Ірини Малаховської народився майбутній гетьман. Батько Пилипа загинув у 1673 році під час битви з турками поблизу Хотинської фортеці, тому виховувала його мати, яка через деякий час переїхала з ним в Україну. Тут він навчався у Києво-Могилянському колегіумі (перед цим було навчання у єзуїтському колегіумі у Вільнюсі), а опісля працював секретарем канцелярії київського митрополита, генеральним писарем Генеральної військової канцелярії. У 1708 році Пилип Орлик взяв участь у повстанні Івана Мазепи проти московії та перейшов на бік шведського короля  Карла ХІІ. До речі, Іван Мазепа та Карл ХІІ були хрещеними батьками його синів (у Пилипа Орлика було 8 дітей – 3 сини та 5 дочок). Після поразки у Полтавській битві Пилип Орлик емігрував до Османської імперії і 5 квітня 1710 (після смерті Івана Мазепи) його обрали гетьманом. При цьому у м. Бендери були затверджені Угода та домовленості між гетьманом Пилипом Орликом та Військом Запорозьким (Бендерська конституція або Конституція Пилипа Орлика), які проголошували повну незалежність України від Польщі та москви.

Латиномовний оригінал цього документа називається «Пакти та Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» і зберігається у Національному архіві Швеції у Стокгольмі (колекція «Cosacica», в якій є багато інших документів, створених гетьманом, що висвітлюють його життя і діяльність, підготовлених ним доповідей з історії козацтва та роз’яснення значення Києва в суспільно-політичному та релігійному житті України ). Преамбула до Конституції Пилипа Орлика містить в собі стислий огляд української історії від найдавніших часів та історичну доповідь про Київщину, в якій доводиться що росія не має на неї ніяких прав.

Українським істориком Олександром Алфьоровим у 2008 році у російському державному архіві давніх актів у москві було віднайдено копію Орликової Конституції, писану староукраїнською мовою, під назвою «Договори і постановлення», де вживаються назви «Україна», «Військо Запорозьке». Дослідник припустив, що знайдена копія до 1775 року зберігалася  на Запорізькій Січі, після знищення якої архів запорожців потрапив до рук російських військ . У 1800 році ці документи було описано та передано до російських архівів. Саме тому у спільній з «Договорами та постановленнями» архівній справі було зшито акт присяги гетьмана Пилипа Орлика на Євангелії про непорушність прийнятого закону, королівську грамоту шведського короля Карла ХІІ, у якій він визнає цю Конституцію та обрання Пилипа Орлика гетьманом.

На посаді гетьмана Пилип Орлик спрямовував свою діяльність на здобуття незалежності України, використовував будь-яку можливість звільнити її з-під московського панування. У 1715 році він переїхав у Швецію, де продовжив боротьбу за свою батьківщину усіма доступними для нього засобами, енергійно листувався з європейськими та османськими можновладцями, намагаючись заручитися їхньою підтримкою на користь Україні (оригінали листів зберігаються у Національному архіві Швеції).

10 жовтня 1720 року Пилип Орлик виїхав зі Швеції і у цей же день розпочав вести свій щоденник, відомий як «Діаріуш подорожній». Оригінал цього документа зберігається в Архіві  Міністерства закордонних справ Франції, а його мікрофільмована копія – у Центральному державному історичному архіві України, м. Київ, де зберігаються й інші копії з оригіналів історичних  документів фондів закордонних архівів про гетьмана та козаків). У своєму щоденнику, який складається зі зшитих у п’ять томів зошитів, гетьман докладно розповідає про події свого життя, свої подорожі, надає коротку автобіографічну довідку, робить виписки з різних документів, копії листів політичних діячів, цитує Біблію.  Записи було перервано на початку 1733 року.

У Державній науковій архівній бібліотеці, м. Київ, зберігаються наукові та науково-популярні видання досліджень життя та політичної діяльності гетьмана Пилипа Орлика, його літературних творів, долі представників його родини та соратників.

Пилип Орлик помер 24 травня 1742 року в Ясах, так і не дочекавшись можливості змінити політичну ситуацію на користь України. Прогресивні ідеї, викладені в його Конституції, було поховано під майже 300-літнім московським ігом,  яке знову прагне повернення в Україну.

Начальник архівного відділу

Олена ПОКОТИЛО