Понад два роки пошуків і надії: у Шепетівці прощалися із Олегом Лебідем

26 лютого у скорботному мовчанні, схиливши голови та ставши на коліно, Шепетівська громада провела в останній земний шлях земляка Лебідя Олега Валерійовича.

Олег Лебідь народився 20 березня 1986 року у Шепетівці, де й пройшло його дитинство. Навчався Олег у місцевій школі №6, де проявив себе як допитливий, щирий і активний хлопчик. Після закінчення школи він вступив до Шепетівського професійного ліцею, де опанував професію електрогазозварника. Отримавши диплом, юнак пішов працювати за фахом на цукровий завод. Він був працьовитою людиною, не боявся відповідальності й завжди сумлінно виконував свою роботу.

У 2005 році Олег одружився з коханою Людмилою, разом вони побудували щасливу сім’ю. Подружжя разом виховувало двох прекрасних дітей – сина Владислава та донечку Яну. Олег був люблячим батьком, який усією душею віддавався своїй родині. Донечка була його справжнім скарбом, його маленькою принцесою. Кожну вільну хвилину він намагався провести з дітьми, навчаючи їх життєвій мудрості та передаючи свою любов до природи. Олег дуже захоплювався риболовлею. Він був активним членом місцевої рибальської спілки, часто брав участь у змаганнях, радів, коли поруч із ним був син Влад. Риболовля була для нього способом відпочити душею, побути наодинці з природою, переосмислити важливі речі.

Коли почалася війна, Олег не зміг залишатися осторонь. Він прийняв рішення захищати свою Батьківщину та вже в перші дні війни добровольцем вступив до лав територіальної оборони. Пройшовши підготовку, він долучився до військової служби, згодом ставши частиною легендарної 80-ї десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами він брав участь у запеклих боях у Донецькій та Луганській областях, відстоюючи кожен клаптик рідної землі. У бою Олег проявив себе як мужній, витривалий та відважний воїн. Його побратими знали його під позивним «Гуф» і поважали за рішучість, лідерські якості та незламний дух.

Зі слів командування: «Він був відважним та відповідальним воїном, командиром групи, який вмів надихати та підтримувати своїх хлопців у найскладніші моменти». Під час одного з боїв він отримав поранення, але, відновившись після лікування, знову повернувся до своїх побратимів. Його відданість службі та непохитна воля були помічені командуванням, і за свою звитягу Олег отримав заохочення – путівку до Буковелю для відпочинку з родиною. Це була рідкісна нагода для нього провести час із дружиною та дітьми, насолодитися моментами, які війна безжально відбирала.

Від 7 січня 2023 року Олег Лебідь вважався зниклим без вісти. Два роки дружина Людмила шукала чоловіка, використовуючи всі можливі ресурси та засоби. Вона не втрачала надії, робила все, щоб знайти слід Олега, та вірила, що він повернеться додому.

Зрештою стало відомо, що Олег загинув, до останнього залишаючись вірним присязі й захищаючи рідну землю. Його відважний шлях став частиною історії боротьби за свободу України, а пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав його як справжнього Героя.

Вічна пам’ять і шана Герою!