З історії Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва
Щороку 9 листопада в Україні відзначається свято, яке стало дійсно народним, – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва.
Згідно з Указом Президента України Л. Кучми № 484/2000 від 21 березня 2000, враховуючи вагомий внесок працівників культури та аматорів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно-просвітницьку діяльність, був започаткований Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва, який відзначався 23 березня. Встановлений він завдяки особистому зверненню Богдана Васильовича Слющинського – на той час завідувача відділу культури Маріупольської міської ради. Український науковець, поет, композитор, музикант, завідувач кафедри політології, філософії та соціології Маріупольського державного університету, доктор соціологічних наук Богдан Слющинський, уродженець Львівщини, більшу частину свого життя присвятив розвитку української культури на сході України, де жив і працював, відстоював права працівників культури, започатковував нові традиції і був патріотом України та яскравою особистістю. Прагнув ще багато зробити, але уламок російського снаряда під час чергових обстрілів міста влучив йому прямо в серце на подвір’ї власного будинку в Маріуполі 9 квітня 2022 року. Російські окупанти лише через місяць поховали його у братській могилі разом з маріупольцями, життя яких обірвали жорстоко, на Старокримському цвинтарі у місті Маріуполі, історичну назву якому було повернуто завдяки Богдану Слющинському і групі активістів.. Багатогранний талант, який безмежно любив життя, людей, Україну, її культуру та самобутність, Богдан Васильович Слющинський , чиє ім’я у 2020 році занесено до видання «Золотий фонд нації. Науково-освітній потенціал України», назавжди залишиться у пам’яті українського народу.
Указом Президента України Віктора Ющенка від 21 серпня 2009 року № 663/2009, ураховуючи вагомий внесок майстрів народного мистецтва у збереження, розвиток, відродження традицій народного мистецтва і художніх промислів в Україні як важливої складової духовної культури Українського народу, було встановлено ще одне свято – День майстрів народного мистецтва, яке було вирішено відзначати щорічно у третю неділю травня.
Свято працівників культури отримало нову назву і нову дату згідно з указами президента-втікача в. януковича : Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва став відзначатися у третю неділю травня (згідно з указом від 30 грудня 2011 № 1209/2011), а потім – 9 листопада разом з Днем української писемності та мови (згідно з указом № 717/2013 від 30 грудня 2013).
Згідно з Указом Президента України Володимира Зеленського «Про внесення змін до деяких указів Президента України» від 28.07.2023 № 455/2023 День української писемності та мови отримав дату 27 жовтня, а за Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва було закріплено щорічну дату 9 листопада.
Згадані вище документи вже стали архівними джерелами для дослідження історії свята працівників культури. Але не тільки це єднає культуру та архівну справу. Адже навіть у визначенні основних термінів знаходимо спільні поняття: «культура – сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти» (Вікіпедія); «Національний архівний фонд – сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації» (Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»). Тобто, Національний архівний фонд – це відображення культури народу, а його документи є культурними цінностями, збереження яких, забезпечення до них доступу, їх популяризація – це лише частина спільних основних завдань галузей культури і архівної справи.
Як стверджували древні латиняни, архівний документ – це свідок минулого, світло істини, жива пам’ять. Для того, щоб ці поняття не втратили свою цінність, потрібно ретельно доглядати і зберігати ті культурні надбання, які маємо і які творимо на сучасному етапі. Напередодні професійного свята хочу подякувати усім працівникам закладів культури міської територіальної громади за співпрацю з архівним відділом апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету у збереженні та примноженні культурних цінностей, за сприяння наповненню Національного архівного фонду і реалізації проєктів Державного архіву Хмельницької обл. Бажаю вам творчої наснаги, професійних успіхів, любові і злагоди, міцного здоров’я і благополуччя. Нехай мистецтво натхненно твориться під мирним українським небом!
Начальник архівного відділу
апарату Шепетівської міської ради
та її виконавчого комітету Олена ПОКОТИЛО