Шепетівська громада попрощалася з Захисником України Віктором Лавренюком
Україна продовжує виборювати своє право бути вільною та незалежною державою. Ціна цієї боротьби надзвичайно висока — це життя наших захисників, які стоять на варті миру та майбутнього країни. В нашій громаді ця війна знову відгукнулася болем непоправної втрати: Шепетівка провела в останню путь командира гармати артилерійської батареї, молодшого сержанта Віктора Ігоровича Лавренюка.
Віктор Лавренюк народився 24 лютого 1992 року в Шепетівці у родині Лідії Василівни та Ігоря Миколайовича. Зростав у дружній сім’ї разом зі старшою сестрою Анною та молодшим братом Миколою. З дитинства був енергійним, допитливим і товариським, навчався у загальноосвітній школі №3, де легко гуртував навколо себе друзів.
Після 9 класів вступ до Грицівського вищого професійного училища дав йому фах водія-електрика. Згодом Віктор здобув вищу освіту за спеціальністю інженера-механіка в Київському політехнічному інституті. Завжди прагнув бути корисним і самостійним, працював у різних сферах, зокрема у пасажирських перевезеннях, щиро любив дорогу, нові місця та спілкування з людьми.
24 лютого 2022 року Віктору виповнилося 30 років. У день початку повномасштабного вторгнення замість святкування він разом із молодшим братом Миколою та друзями прийшов до військкомату. Вже наступного дня розпочалася його служба у підрозділі територіальної оборони Хмельниччини.
Після вишколу розпочалися виснажливі бойові будні. Разом із братом Віктор пройшов гарячі точки Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей та інші напрямки лінії зіткнення. Пройшов шлях від водія-механіка до командира гармати, отримавши звання молодшого сержанта. Побратими завжди могли розрахувати на його підтримку, щирість та сміливість. Працюючи водієм, він не раз під обстрілами вивозив поранених бійців, рятуючи їхні життя.
За виняткову мужність, професіоналізм і вірність військовій присязі командування відзначило воїна високими нагородами. У 2025 році Віктора Лавренюка нагороджено відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», а також відомчою відзнакою Міністерства оборони України «Хрест Ракетних військ і артилерії».
Віктор мріяв про прості та світлі речі: збудувати власний дім у рідній Шепетівці, відправитися у тривалу подорож із братом після перемоги та повернутися до мирного життя.
Під час виконання чергового бойового завдання в Донецькій області воїн отримав важкі поранення. Лікарі виборювали його життя до останнього, але 4 серпня 2026 року серце захисника зупинилося у госпіталі. Йому було лише 34 роки…
Шепетівська міська рада, уся громада, побратими та земляки висловлюють глибокі співчуття родині Віктора Лавренюка. Його подвиг, мужність та внесок у визволення України назавжди закарбовані в історії нашої громади та всієї держави.
Герої не вмирають!
