Податок на доходи військовослужбовців став майже такою самою гострою темою програм і дискусій у ЗМІ та соціальних мережах, як і розмір їхнього грошового забезпечення. Щоправда, питання цього податку перевело напрям дискусії з Центру на громади, — ті начебто не допомагають чи недостатньо допомагають ЗСУ.

Вилучення податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який надходить до місцевих бюджетів від зарплат військовослужбовців, ослабить громади, позбавить їх можливості допомагати силам оборони та надавати якісні послуги жителям, і при цьому не принесе жодних плюсів для Об’єднаних сил Збройних сил України. Що потрібно робити з цим податком обґрунтовують в Дзеркалі тижня Олександр Слобожан, Виконавчий директор Асоціації міст України та Оксана Продан, Радниця Голови Асоціації міст України на підставі даних 754 громад.

Чому допомогу громад силам оборони необхідно легалізувати й для чого в громади мають і надалі надходити 64% ПДФО, включаючи податок з грошового забезпечення військовослужбовців, обґрунтуємо цифрами і законом.

Асоціація міст України отримала докладні дані від 754 громад із 1470, — вибірка понад 50%, яка включає всі обласні центри, що перебувають зараз під контролем України.

Військовий ПДФО цих громад за фактом 2022 року і планом 2023-го сумарно становитиме 116,72 млрд грн (за даними офіційного державного порталу Open budget по всіх громадах, сумарний обсяг військового ПДФО за 2022–2023 роки становитиме 128 млрд грн).

Ці доходи замінили податки, які сплачували місцеві жителі до того, як мобілізувались до війська.

Міста, села і селища за цей період долучилися до наближення Перемоги України через допомогу Об’єднаним силам ЗСУ, безпосередньо виділивши тільки станом на зараз 28,7 млрд грн, у тому числі перерахували пряму фінансову допомогу в розмірі 14,8 млрд, купили обладнання і техніки на 7,04 млрд, вклали кошти сільських, селищних, міських бюджетів у купівлю військових ОВДП на 6,15 млрд, виділили на облаштування військових ліній захисту 0,71 млрд грн.

Аналітики припускають, що ці кошти, найімовірніше, розчиняться в держбюджеті, як і 36% нинішнього ПДФО, яким розпоряджається Мінфін. Вони підкреслюють, що витрати місцевих громад значно відкритіші для контролю як громадян, так і контролюючих підрозділів, а отже, менш корупційні.

Детальніше читайте тут:

https://zn.ua/ukr/ECONOMICS/viluchennja-vijskovoho-pdfo-v-hromad-pozbavit-jikh-mozhlivosti-dopomahati-armiji-ta-mistsevim-zhiteljam-eksperti.html

https://zn.ua/ukr/ECONOMICS/vijskovij-pdfo-khiba-revut-voli-jak-jasla-povni/

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.
Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які є чи були платниками податків.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування проводиться з 01 вересня 2021 року до 01 березня 2023 року та передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування – це одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації.

Особа, яка має право на одноразове (спеціальне) декларування не скористується ним (тобто не подасть декларацію), така особа буде вважатися такою, що повідомила контролюючий орган про те, що станом на 31 серпня 2022 року (дату завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування):
– у її власності відсутні активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент нарахування (отримання) таких доходів, та/або
– склад та обсяг таких активів, перебуває у межах, які визначені положеннями Податкового кодексу України та вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори.

 

Валентина Ординська, начальник Шепетівської ДПІ Головного управління ДПС у Хмельницькій області

Шепетівська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Хмельницькій області повідомляє, що Наказом Міністерства фінансів України  від 19 серпня 2022 року №248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2022 року за №1195/38531, (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 14.10.2022 року №331) «Про затвердження форми довідки-підтвердження та Порядку підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів» визнано таким, що втратив чинність наказу Державної податкової адміністрації України від 12 квітня 2002 року N 173 «Про підтвердження статусу податкового резидента України» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за №399/6687).

Оновлений Порядок визначає процедуру видачі довідки-підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Довідка) платнику податків – особі (юридичній або фізичній), яка є резидентом України у розумінні Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, а також підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, з метою застосування зазначених договорів до доходів, отриманих платниками податків із джерел в іноземній державі.

Надання Довідки або підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, здійснюється безоплатно на підставі заяви платника податків за формою, наведеною у додатку до цього Порядку

Заява подається платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за основним місцем обліку, а у разі подання Заяви на отримання Довідки платниками податків – фізичними особами, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання, – до будь-якого контролюючого органу. Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу.

Контролюючий орган перевіряє дані, зазначені у Заяві, зокрема на відповідність Кодексу та відповідному міжнародному договору України. Платник податку може надати документи і відомості, що підтверджують зазначені у Заяві підстави для визначення його статусу резидента України для уникнення подвійного оподаткування.

Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви.

Підставою для відмови у видачі Довідки можуть бути такі фактори:

1) особа не може бути визнана резидентом України відповідно до критеріїв, зазначених у підпункті 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу;

2) відсутні дані щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань для юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;

3) відсутні дані щодо реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків для фізичних осіб;

4) невідповідність відомостей, зазначених у Заяві, зокрема реєстраційних даних юридичної або фізичної особи, даним, наявним в інформаційних системах контролюючого органу;

5) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

6) іноземна компанія, що має місце ефективного управління на території України, не набула або відмовилась від статусу податкового резидента України відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Кодексу.

Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві. Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу.

Валентина Ординська, начальник Шепетівської ДПІ Головного управління ДПС у Хмельницькій області