Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає пільги, зокрема і для членів сімей безвісти зниклих.

Однак, на практиці родина не може ним скористатись, оскільки члени сім’ї стикаються з проблемою щодо підтвердження статусу члена сім’ї загиблого.

Як підтвердити статус? Пояснюють юристи Українського ветеранського фонду Мінветеранів

Отримання відповідного посвідчення регулюється Постановою КМУ №379 від 28 травня 1993 року «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».

На сьогодні для отримання посвідчення члена сім’ї безвісти зниклого необхідно звернутися до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого проживання із заявою про видачу відповідного посвідчення.

До заяви додати:

– паспорт (свідоцтво про народження) та ІПН члена сім’ї, якому видається посвідчення;

– сповіщення ТЦК і СП про зникнення особи безвісти.

Отримати посвідчення мають право батьки, другий із подружжя та діти.

У разі відмови у видачі посвідчення можна звернутися до ТЦК і СП вищого рівня.

Нагадаємо Український ветеранський фонд Мінветеранів надає безоплатні юридичні консультації ветеранам та їхнім родинам. Їх можна отримати за лінком: https://veteranfund.com.ua/legal_consultations/

Подавати запити на допомогу можна щодня та цілодобово. Консультації надаються щодня, безоплатно, у робочі дні з 9:00 до 18:00.

Проєкт реалізується спільно з Незалежна антикорупційна комісія – НАКО – NAKO – організації, яка працює задля зниження рівня корупції у сферах, важливих для національної безпеки України та за підтримки офісу Спеціального радника Великої Британії з питань оборони.

29 травня начальник Шепетівської районної військової адміністрації Олексій Глушаков разом із заступником міського голови Галиною Безкоровайною та заступником начальника Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковником Віталієм Гарбарцем, передали державні нагороди родинам загиблих Героїв з Шепетівського району.
Згідно Указу Президента України №886/2022 від 23 грудня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — штаб-сержанта Плахова Руслана Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
Згідно Указу Президента України №78/2023 від 14 лютого 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — старшого солдата Гуцулюка Олександра Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІII ступеня (посмертно).
Герої не вмирають! Вічна слава та подяка!

З нагоди Дня Героїв у міському будинку культури, за участі заступника міського голови Галини Безкоровайної відбувся просвітницький захід для учнів загальноосвітніх закладів міста.
Звертаючись до присутніх, Галина Безкоровайна зауважила, що сьогодні день Героїв різних епох, зокрема сучасних, які у 21-му столітті боронять суверенітет і незалежність України, коли ворог вступив на нашу землю, а також наголосила, що як би нам важко не було, ми здобудемо перемогу, ми здобудемо волю для нашої країни.

Школярам розповіли про історію виникнення Дня Героїв, встановленого на честь борців за волю України доби Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, тих, хто самовіддано й жертовно боровся за українську державу у XX столітті – воїнів армії Української народної республіки, Української Галицької армії, членів Організації українських націоналістів, воїнів Української повстанської армії… А також усіх героїв, які відстоювали й відстоюють незалежність України на полях битв сучасної російсько-української війни.

Чому саме 23 травня? У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 травня 1938-го та 25 травня 1926 року були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.

Героїв потрібно памʼятати, пишатися ними та віддавати належну шану.

Інструкція з питань отримання грошової допомоги на ремонт пошкодженого житла:«єВідновлення» розроблена Громадською організацією «Зелена альтернатива України».

1. Щодо отримувачів компенсації
Дана компенсація передбачена для власників приватних будинків і квартир, які містяться на звільненій території і де не було зроблено ремонт власними силами.
2. Як можна отримати грошову допомогу?
1. Подати інформаційне повідомлення про пошкоджене майно через Дію.
2. Відкрити спеціалізований рахунок «єВідновлення» в одному з банківучасників програми: «Ощадбанк», «Монобанк», «Приватбанк»Ц, «Сенс Банк», «А-Банк», ПУМБ. Список банків-партнерів поповнюватиметься
в міру їх підключення до «єВідновлення».
3. Відкрити картку можна, як у застосунку відповідного банку, так і особисто у відділенні банку.
4. Подати заяву на компенсацію за допомогою Дії.
5. Дозволити комісії місцевої ради обстежити майно та надати їй документи (на пільгу та право власності).
3. Які є подальші кроки для отримання грошової допомоги?
Спеціальна Комісія протягом 30 календарних днів з дня подання заяви розгляне її, проведе обстеження пошкодженого майна, внесе дані про нього в Реєстр пошкодженого та знищеного майна та визначить вартість його відновлення. Після рішення Комісії заявник отримує підтвердження та гроші на спеціалізовану картку єВідновлення.
Конкретна сума коштів визначається Комісією на основі розрахунків, затверджених постанові Кабінету міністрів №381 від 21.04.2023 року про порядок компенсації.
4. На що можна буде використати грошову допомогу?
Використати кошти можна буде протягом 1 року з моменту їх нарахування на будівельні матеріали, вікна, двері, покрівлю, а також на оплату будівельних робіт (обов’язково повинні мати відповідні MCC-коди чи торгівельні коди).
Придбати їх можна буде лише у компаній, які є учасниками даної програми. Список партнерів-учасників, у яких можна придбати будівельні матеріали та послуги, додаватимуть поступово на веб-сайті послуги erecovery.diia.gov.ua.
5. Категорії громадян, які мають першочергове право на отримання компенсації
• учасники бойових дій
• люди з інвалідністю внаслідок війни;
• ветерани війни;
• члени сімей загиблих військових;
• мобілізовані;
• багатодітні родини;
• люди з інвалідністю І та ІІ групи;
• батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
• опікуни/піклувальники, прийомні батьки та патронатні вихователі;
• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
6. Що робити громадянам, чиє житло знищене / потребує серйознішого ремонту / відремонтоване власними силами?
Програма єВідновлення спрямована на поточний ремонт. Послуга запускається навесні саме для того, щоб власники житла встигли відремонтувати його до зими
Наразі розробляється інструмент для проведення капітального ремонту житла. Також незабаром має початися практична імплементація Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій,
спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» про запуск механізму компенсації за знищене житло у вигляді житлових сертифікатів.
Що стосується тих людей, які вже зробили ремонт свого житла, держава обіцяє розробити механізм репарацій.

Від початку повномасштабного вторгнення, мільйони внутрішньо переміщених осіб  змушені були покинути свої міста та села. За цей час через Шепетівську громаду пройшло близько 15000 осіб. Саме тому вирішено створити окремий дорадчий орган – громадську раду у справах внутрішньо переміщених осіб.

За участі заступника міського голови Галини Безкоровайної, представників благодійного фонду “Рокада”, які координують створення профільних рад з питань ВПО у Хмельницькій області, переселенців та волонтерів, фахівців виконавчого комітету, представників Товариства Червоного Хреста України та навчальних закладів громади відбулось настановче засідання Ради з питань внутрішньо переміщених осіб при Шепетівській міській раді.

Після знайомства та презентації ради присутні обрали голову та секретаря ініціативної групи щодо створення дорадчого органу.

Учасники засідання ознайомилися із проектом положення й розпочали його підготовку. Обговорили основні виклики, які постають перед такими радами та їх завдання.

Закликаємо всіх охочих долучатися до діяльності ради у Шепетівській міській територіальній громаді.

Звертайтеся за телефоном: +30676898903 – секретар ініціативної групи, Христина.
Та за посиланням: https://linktr.ee/rokadarada, знаходьте область та заповнюйте анкету. Прийом заявок триває до 15 травня 2023 року.

Об’єднуючи зусилля, ми завжди можемо більше!

28 квітня 2023 року під час ведення оборонного бою мотопіхотним батальйоном в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, отримавши поранення, несумісні з життям, загинув Сергій Леонідович Сорока, номер обслуги 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

Народився Сергій Леонідович 2 листопада 1971 року в Шепетівці. Навчався в ЗОШ №4, середню технічну освіту здобув у Шепетівському професійному коледжі, згодом працював на заводі культиваторів налагоджувачем ЧПУ.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Сергій Леонідович, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Був призваний Шепетівським районним територіальним центром комплектації та соціальних послуг Хмельницької області 7 квітня 2022 року. Спочатку захищав країну на Сумщині, потім тримав оборону в Бахмуті.

Побратими згадують, що Сергій Леонідович був стриманий в емоціях, сконцентрований, кожну вільну хвилину використовував для чогось важливого – почистити зброю, доповнити аптечку, переглянути амуніцію.

У чоловіка залишилися мати – Тамара Іванівна, батько – Леонід Володимирович, молодший брат Дмитро. Один з чотирьох дітей загиблого Героя, син Іван, також зараз знаходиться на передовій.
Це спільне горе, біль для нас усіх…

Щирі співчуття близьким і рідним!

Слава Україні!

Героям слава!

Юристи Українського ветеранського фонду Мінветеранів пояснюють, як бійці, котрі отримали інвалідність чи поранення внаслідок війни, можуть отримати одноразову грошову допомогу (ОГД).

Отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) регулює
постанова КМУ №97 від 25.12.2013 року.

З якого моменту військові отримують право на ОГД?
Дату зазначає медико-соціальна експертна комісія у разі встановлення інвалідності.

Від чого залежить розмір ОГД, яку отримують військові?
Від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та інших факторів:
* група інвалідності
* від чого ви набули інвалідності: поранення чи проходження військової служби
* статус військовослужбовця.

Де можна дізнатись конкретні розміри ОГД?
У Постанові КМУ №97 від 25.12.2013 року (п.6-7).

До кого звертатись, щоб отримати ОГД?
До Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Які документи потрібно подати?
* заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності
* завірену копію довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додайте копії:
* постанови відповідної ВЛК про встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання
* документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
* паспорту
* довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Потрібна консультація щодо отримання ОГД? Звертайтесь до юристів Українського ветеранського фонду. Залишайте заявку за посиланням, це безоплатно: https://cutt.ly/s9Asnpo

Подавати запити на допомогу можна щодня та цілодобово. Консультації надаються щодня у робочі дні з 9:00 до 18:00.

Проєкт реалізується спільно з Незалежною антикорупційною комісією – НАКО – NAKO за підтримки офісу Спеціального радника Великої Британії з питань оборони.

Ім’я Артема Олександровича Слісарчука назавжди залишиться викарбуваним на сторінках історії нашої громади. Його юне життя, поруч із десятками наших земляків, забрала російсько-українська війна. 26 квітня 2022 року Шепетівка провела Героя в останню земну дорогу.

Сьогодні ж у Шепетівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-III ступенів – гімназія» відбувся мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки Артему Олександровичу Слісарчуку – шепетівчанину, Герою України, який загинув у російсько-українській війні, під час виконання бойового завдання. Участь у заході взяли міський голова Віталій Бузиль, заступник міського голови Галина Безкоровайна, родина воїна, керівництво, а також педагоги та учні школи.

Право відкрити дошку пам’яті надали міському голові Віталію Бузилю та Аллі Анатоліївні — мамі Артема. Освятив меморіальну дошку Протоієрей Православної церкви України Василь Гетьман. Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять українських воїнів, та поклали квіти до меморіальної дошки.

Артема Слісарчука було відзначено орденом «Золота зірка», посмертно. Звання присвоєно указом Президента за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі. Найвищу державну нагороду вручив рідним Артема особисто Презедент України Володимир Зеленський на Софійській площі у Києві 24 лютого 2023 року.

2 квітня 2023 року під час виконання завдань із забезпечення заходів національної оборони, відсічі збройної агресії ворога загинув зі зброєю в руках за нашу незалежність та свободу ще один наш земляк – командир 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, старший солдат Фурман Денис Андрійович.

Народився юнак 26 березня 2000 року в с.Пліщин. У 2006 році пішов у 1 клас, під час навчання зарекомендував себе старанним, здібним та вихованим учнем. Денис був активним у житті школи, мав добру фізичну підготовку, брав участь у спортивних змаганнях та здобував перемогу на різних рівнях. Користувався заслуженим авторитетом серед учнів школи та вчителів. Закінчив школу у 2017 році та вступив на навчання у Березнівський лісотехнічний коледж. Після закінчення коледжу працював у Романівському лісництві Шепетівського району.

З перших днів війни він, не задумуючись, пішов на фронт, став на захист своєї Батьківщини. Герой був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року.

Загинув командир першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти, старший солдат Фурман Денис Андрійович, отримавши поранення, не сумісні з життям, 2 квітня 2023 року, перебуваючи на виконанні бойового завдання, на вогневій позиції в межах Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу противником.

На момент загибелі Герою російсько-української війни Денису Фурману виповнилося лише 23 роки. Активний, життєрадісний, світлий юнак, який ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв, любив…
Щирі співчуття близьким і рідним!
Слава Україні!
Героям слава!

Герой, захисник України – Афанасіядє Граф Леонідович загинув у Харківській області 9 вересня 2022 року під час ракетного обстрілу.

Народився Граф Афанасіядє 18 листопада 1983 року в м. Коростень Житомирської обл. У вересні 1991 року пішов у 1 клас Шепетівської школи № 8, згодом навчався у Шепетівському пансіоні. У 2006 році закінчив Шепетівський професійний ліцей, здобувши професію електрогазозварника. Графа Леонідовича знало чимало людей. З багатьма був знайомий з часів Майдану.

Граф був активним учасником Революції Гідності. Там, на Майдані, був поранений. Після одужання вирушив боронити державу на Сході. 9 липня 2015 року був мобілізований,    по жовтень 2016 року. Військову службу проходив на посаді стрілець-помічник гранатометника. У лютому 2018 року він укладає контракт на проходження військової служби у ЗСУ та був призначений на посаду номер обслуги зенітно-артилерійського взводу, згодом – навідник у тій же частині. З червня 2019 – стрілець-зенітник ракетного взводу, а у квітні 2020 року Граф Леонідович служить стрільцем-помічником гранатометника у тих же військах.

Граф Леонідович брав участь в Антитерористичній операції в Донецькій і Луганській областях, в операції об’єднаних сил. У квітні 2022 року був призваний в 36-й окремий стрілецький батальйон. Отримав контузію та лікувався у госпіталі. Одразу після одужання знову пішов на передову.

Родина, друзі та побратими згадують Графа Леонідовича як надзвичайно добру, надійну, дисципліновану й відповідальну людину, на нього завжди можна було покластися.

Сумуємо та підтримуємо рідних у важку годину скорботи.

Герої не вмирають!

Олександр Андрійович Ковтонюк загинув 15 березня 2023 року під час ворожого артилерійського обстрілу у ході виконання бойового завдання біля міста Кремінна Сєверодонецького району Луганської області.
Народився Олександр 7 березня 1997 року. Середню освіту здобував спочатку у Навчально-виховному комплексі №3, а згодом – у Навчально-виховному комплексі №1. З перших днів навчання та у шкільні роки Олександр був дуже старанним і відповідальним, добре вчився та був відмінником. Його згадують як привітного і справедливого, рішучого і принципового, хто завжди захищав слабших. Юнак брав активну участь в житті школи, займався легкою атлетикою, був головою центру «Спорт та здоров’я» та любив точні науки. Після закінчення школи Олександр вступив до Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
21 вересня 2021 року був призваний на військову службу за контрактом. Після двох місяців навчання зарахований у склад 95 окремої десантної штурмової бригади солдатом номеру обслуги артилерійського розрахунку артилерійського взводу артилерійської батареї. За час проходження військової служби зарекомендував себе дисциплінованим та відповідальним військовослужбовцем.
Проявляв мудре розуміння справжніх цінностей та підтримував моральний дух у підрозділі. Мав високе почуття відповідальності й відданості Батьківщині. Усі, хто знав Олександра, назавжди збережуть у пам’яті його щиру посмішку, добрий гумор, відкрите світові і людям серце.
Щирі співчуття близьким і рідним!
Слава Україні!
Героям слава!

7 березня у сесійній залі Шепетівської міської ради відбулась зустріч представників Національної поліції, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України з мешканцями Шепетівської громади щодо можливості долучитися до «Гвардії Наступу».

Учасників інформаційного заходу поінформували про підрозділи, які формуються та про способи подання заяви й анкети кандидата. Ознайомили з порядком їх розгляду, етапами відбору до підрозділів та підготовки відібраних кандидатів. Детально розповіли про грошове забезпечення і винагороди в залежності від місця перебування підрозділу.

Нагадаємо, що вмотивовані українці можуть обрати одну з 8-ми бригад. Їх сформували при Міністерстві внутрішніх справ України. Це бригади Національної гвардії, Національної поліції та Державної прикордонної служби.

Велике горе об’єднало мешканців громади, які зібралися, щоб провести в останню путь нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України – Андрія Гриня.

Гринь Андрій Русланович народився 14 грудня 1993 року у м. Шепетівка. У 2000 році юнак пішов до 1 класу загальноосвітньої школи І-III ступенів №8. Ще у юному віці, коли пішов з життя батько, Андрій став прикладом для трьох молодших братів та сестри, був їм за батька.

Після 9 класу вступив до Шепетівського професійного ліцею за спеціальністю радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, який закінчив у 2012 році. З лютого 2018 року Андрій починає працювати на залізниці. Спочатку – монтером колії виробничого підрозділу Шепетівська колійна машинна станція, згодом, з травня 2018 року – монтером колії виробничого підрозділу Київська дистанція колії. В січні 2022 року Андрій Русланович повертається до рідного міста та продовжує роботу на залізниці монтером колії виробничого підрозділу Шепетівська дистанція колії.

У шлюбі, разом з дружиною Дариною, Андрій Гринь виховував сина Тимура та донечку Віру.

З початком повномасштабної війни, з рідними братами вирішують стати на захист Батьківщини та йдуть добровольцями. Андрій був сильний духом та справедливий. Призваний на службу 28 лютого 2022 року солдатом номер обслуги два, самохідного артилерійського взводу третьої самохідної артилерійської батареї першого самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Побратими його згадують, як людину із добрим серцем і відкритою душею.

Загинув Андрій Русланович Гринь 25 січня 2023 року в районі населеного пункту Зарічне, що в Лиманському районі Донецької області.

Розділяємо гірку втрату разом з родиною та близькими.

Герої не вмирають!

Активний, життєрадісний, світлий юнак, який ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв та любив…

Народився Валентин Володимирович Бородій 12 березня 1995 року в місті Рівне. У ранньому віці разом з родиною переїздить до Шепетівки, де і провів своє дитинство та юність.

У молодших класах навчався в школі-гімназії №5, згодом перевівся до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1.

Юнак брав активну участь у змаганнях зі стрільби, займав призові місця, був учасником команди Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл Джура», займався вільною боротьбою. Був призером України з панкратіону.

Після школи закінчив Національну академію внутрішніх справ, після чого працював в Національній поліції інспектором-криміналістом. Валентин був відповідальним у роботі, гарним спеціалістом, розумним, талановитим та здібним.

Життям Валентин крокував не один, а з надійним тилом – дружиною Дариною, з якою познайомились ще у школі. Майже 10 років разом, понад 6 років у шлюбі.

З перших днів війни Валентин Бородій пішов до війська добровольцем, був зарахований стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти. Він брав участь у боях за Сєверодонецьк та Лисичанськ, рятував життя побратимів, виводив підрозділи з найгарячіших точок без втрат, його професійністю захоплювались.

Зі спогадів побратимів: «Валік був хорошим товаришем та другом, він завжди міг допомогти побратимам і ділом і порадою, був розумним хлопцем і досвідченим не на свої роки. Здавалося, Валентин має відповіді на всі питання».

Він був незламною людиною і пам’ять про нього залишиться також незламною.

Загинув Валентин Володимирович 18 січня поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області.

Країна втратила свого патріота, невтішна родина – люблячого чоловіка, брата, суспільство – справжнього громадянина.

Кіндюк Артем Миколайович народився 31 березня 2000 року в м. Шепетівка, йому виповнилося лише 22 роки.

У 2006 році пішов до 1 класу ЗОШ №6. З 5 класу перевівся до Пліщинської ЗОШ. Під час навчання брав активну участь у спортивному житті школи, відвідував секцію боксу, був учасником команди Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл Джура». Артем був талановитим, артистичним і брав активну участь у заходах, що проводились у сільському будинку культури.

Після закінчення школи у 2017 році твердо вирішив стати військовим. З липня 2017 року по червень 2021 року навчався у національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, на факультеті бойового застосування військ, за спеціалізацією “Управління діями механізованих підрозділів”.

20 липня 2017 року через Шепетівський РВК м. Шепетівка був призначений на військову службу у Збройні Сили України. Після закінчення навчання Артем проходив військову службу на офіцерських посадах у м. Київ.

Рідні друзі та колеги згадують Артема як цілеспрямовану, чесну і добру людину. Маючи величезне серце, наповнене любов’ю до своїх близьких і батьківщини, Артем залишив незабутній слід в думках кожного, кому пощастило його знати.

З початку повномасштабної війни юнак, не вагаючись, став на захист України. Він завжди був спокійним та впевненим, знав куди йде, знаходив слова, щоб заспокоїти й підбадьорити. Побратими згадують: «сміливий і рішучий козак, справжній українець».

Артем загинув 15 січня при виконанні бойового завдання.

Сумуємо та підтримуємо рідних у важку годину скорботи.

Від початку російської агресії, внаслідок війни загинуло вже близько 500 дітей, близько 900 отримали поранення. Водночас засоби масової інформації періодично повідомляють про незаконну депортацію сотень тисяч українських дітей в росію. Крім того, з початку війни мільйони сімей з дітьми були вимушені виїхати за межі країни, рятуючи своє життя. Такі сім’ї зіштовхуються з низкою проблемних питань, тому вони потребують допомоги.
Найбільш поширені питання, з якими громадяни звертаються по допомогу – це перетин державного кордону, отримання та продовження документів, що посвідчують особу, спілкування дитини з тим із батьків, хто перебуває в Україні, повернення дитини тощо.
Для надання допомоги сім’ям з дітьми за принципом “єдиного вікна” на базі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було створено Консультаційний центр, куди кожен може звернутись особисто (м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) або за телефоном 0-800-50-17-20 (безкоштовно в межах України), 044-299-74-08 (для дзвінків з-за кордону).
Так, звернувшись до Консультаційного центру можна отримати роз’яснення щодо можливих шляхів повернення дитини або сімей з дітьми на територію України, легалізації свідоцтва про народження дитини, заповнити заявку на отримання допомоги дітям, які зазнали травмувань внаслідок війни, щодо отримання гуманітарної допомоги тощо.
Разом з тим консультації щодо захисту прав дитини у воєнний час можна отримати в службі у справах дітей Шепетівської міської ради (каб. 408, 409 міськвиконкому, тел. 4-03-90, 4-17-75)

Через повномасштабне вторгнення російських військ та розпочату ними війну на території України мільйони українців були вимушені покинути власні домівки та шукати прихисток у безпечніших регіонах країни.
У зв’язку зі стрімким зростанням кількості внутрішньо переміщених осіб, уряд започаткував соціальну програму «Прихисток», завдяки якій кожен може допомогти переселенцям, які шукають житло.
Сьогодні всі ми маємо бути максимально зібраними, об’єднаними та підтримувати один одного.

29 грудня 2022 року, під час виконання бойового завдання, молодший сержант, оператор відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти загинув Олександр Володимирович Юрчук – воїн, син, брат, батько, чоловік.

Олександр Юрчук, народився 1986 року у сім’ї культпрацівників Володимира Юхимовича та Людмили Федорівни. У 1992 році сім’я переїхала із Магаданської області на батьківщину, оселившись на Херсонщині, у с.Піщанівка Олешківського району. Батьки Олександра і досі там проживають і, на жаль, сьогодні не можуть попрощатися із сином, адже знаходяться на окупованій території.

Після школи Олександр Юрчук  навчався у технікум в Олешках. У мирному житті працював інкасатором, в рієлторській службі, займався реалізацією зерна, але найдовше – у сфері послуг.

На Херсонщині Олександр зустрів свою дружину. 22 січня 2009 року закохані стали на весільний рушник, а згодом у подружжя народився син, якому зараз 12 років.

Повномасштабна війна застала Олександра Юрчука в Одесі, на роботі. 8 днів чоловік добирався пішки додому, в Піщанівку, яка вже на той час була окупована. Півтора місяця сім’я Олександра  прожила під окупацією, згодом їм вдалося виїхати.

Покинувши власну домівку, обрали Шепетівку – рідне місто батьків Олександра.

23 травня  чоловік пішов в Одеський військкомат та став до лав Збройних сил України добровольцем. Близькі згадують Олександра, як чуйну людину та готового прийти на допомогу друга, який завжди дотримував свого слова.

Олександр Володимирович Юрчук загинув, так і не дочекавшись звільнення своєї домівки від окупантів. Разом із тим, Олександр загинув знаючи, що Україна переможе.

Щирі співчуття близьким і рідним!

Слава Україні!

Героям слава!

Конончук Сергій Васильович загинув на Донеччині – вірний присязі син України, хоробрий, відважний захисник рідної землі, надійний побратим, люблячий син, батько, брат.

Народився і проживав у рідному с.Судилків. Навчався у місцевій школі, потім у Шепетівському ПТУ – 20. Після строкової служби в лавах Збройних Сил, був призваний на військову службу за контрактом у м.Шепетівка, пізніше працював у ШВК – 98, та доля знову повернула його до військової служби.

З 2021 року служив на посаді заступника начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї, разом  з дивізіоном виїхав в район ведення бойових дій, де брав участь у складі сил та засобів, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони у Донецькій та Луганській областях.

Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, не задумуючись став на захист рідної землі. З товаришами по службі відновлював бойову техніку, проявляючи ініціативу та свої найкращі фахові якості. У складі підрозділу продемонстрував свій професіоналізм та неодноразово виконував завдання в умовах загрози для життя та здоров’я.

За особисту мужність та самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня Указом Президента України №449/2022 від 28.06.2022 року.

29 листопада 2022 року під час безпосередньої участі в бойових діях та здійсненні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації в ураженні повітряних цілей противника, близько 10 годин 37 хвилин отримав тяжке поранення голови несумісне з життям внаслідок вогневого удару баражуючого боєприпасу типу ЛАНЦЕТ у Донецькій області.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого захисника – великого патріота рідної країни.

Схиляємо голови у скорботі