24 лютого 2026 року, у день четвертих роковин повномасштабного вторгнення та дванадцятого року війни за Незалежність, Шепетівська громада долучилася до загальнонаціональних заходів. Відповідно до Постанови Верховної Ради України, цей день встановлено як Національний день молитви — час для шани полеглим та духовної консолідації суспільства.

Біля адміністративної будівлі Шепетівської міської ради та Алеї пам’яті відбулася спільна молитва. Керівництво громади, військовослужбовці, рятувальники, працівники виконавчого комітету, освітяни, працівники культури та небайдужі мешканці схилили голови у спільній хвилині мовчання.

Представники духовенства громади провели урочистий молебень за Україну. Молитва за перемогу, відновлення територіальної цілісності та збереження життів наших воїнів об’єднала людей різних конфесій, демонструючи незламну духовну спадщину українського народу.

Під час заходу лунали важливі тези про тяглість нашої боротьби. Війна за Незалежність, яка розпочалася ще 19 лютого 2014 року, є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення української державності.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір. Повномасштабний напад 2022 року став черговою спробою ворога зламати нас, але ми вистояли. Сьогодні нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність. Унаслідок агресії рф Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо, перед пам’яттю якого ми сьогодні схиляємо прапори.

Попри те, що війна торкнулася кожної родини, українці залишаються згуртованими. Спільна молитва стала символом віри у те, що завдяки зусиллям Сил безпеки та оборони, волонтерському руху та міжнародній підтримці, Україна обов’язково вистоїть.
Зберігаймо дух свободи та згуртованість. Слава Україні!

20 лютого, після меморіальних заходів на міському кладовищі та Алеї Слави Героїв, вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні продовжилося у Шепетівському міському будинку культури. Тематична програма «Майдан — територія свободи» була присвячена подвигу учасників Революції Гідності та світлій пам’яті нашого земляка, Героя України Миколи Дзявульського.

У залі зібралися родина Героя, представники міської влади, громадськість та молодь, аби крізь призму мистецтва та спогадів ще раз осмислити події, що змінили хід української історії. Участь у заході взяла заступник міського голови Ольга Петрова.

Під час заходу наголосили на особливій ролі Миколи Дзявульського — вчителя, громадського діяча та воїна духу, який став для Шепетівки уособленням мужності.

Майдан став тією територією, де народилася наша справжня свобода, а Микола Степанович був одним із тих, хто тримав над нею небо. Сьогодні ми бачимо прямий зв’язок між дерев’яними щитами Небесної Сотні та сучасною бронею наших воїнів. Це одна битва за право бути українцями, і ми не маємо права забути.

Програма заходу була наповнена документальними кадрами з лютневих подій 2014 року та творчими номерами, які відтворювали атмосферу боротьби на барикадах. Особливу увагу приділили життєвому шляху Миколи Дзявульського, згадуючи його як людину високих принципів та жертовності.

Захід став ще одним нагадуванням про те, що свобода — це найвища цінність, яка гартувалася в самому центрі Києва і продовжує захищатися на фронті сьогодні.

Сьогодні ми вшановуємо один із найголовніших символів нашої ідентичності — Золотий Тризуб.

Це не просто знак на папері чи фасаді. Це символ спадкоємності багатьох поколінь, знак княжої держави Володимира Великого, історія державності, безперервність історичного розвитку та незламний оберіг наших Захисників і Захисниць. У ньому закодоване найцінніше для кожного з нас.

У цей день закликаємо кожного мешканця Шепетівської громади з гордістю шанувати наш Державний Герб та пам’ятати: ми — нащадки великого і сильного народу з величним гербом.

15 лютого, у річницю виведення радянських військ з Афганістану, Шепетівська громада вшанувала своїх земляків та всіх українців, які стали учасниками збройних конфліктів на територіях інших держав.

Представники громади поклали квіти до пам’ятного знаку, згадавши тих, чиї долі були зламані імперською політикою радянського режиму. Сьогодні ми переосмислюємо події афганської війни як трагедію, де тисячі українців стали заручниками геополітичних амбіцій тоталітарного режиму.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю полеглих і висловлюємо шану ветеранам, які сьогодні, використовуючи свій досвід, захищають суверенітет України у лавах Сил борони.

Пам’ятаємо кожного. Шануємо живих.

9 лютого Шепетівська громада проводжала в останню земну дорогу молодого воїна, молодшого сержанта Поліщука Якова Олександровича, командира відділення, командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів, роти безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону.

Яків Поліщук народився 27 жовтня 1997 року в місті Шепетівка. Мати, Лариса Петрівна, сама виховувала його разом із сестрою Оксаною, прищеплюючи дітям людяність та відповідальність. З дитинства Яків був спокійним і щирим хлопцем, який завдяки своєму вмінню підтримати та розуміти інших завжди мав багато друзів. У загальноосвітній школі №4 його знали як старанного та відповідального учня, на якого можна покластися. Він ніколи не залишався осторонь чужої біди й завжди поспішав на допомогу.

Наполегливий і працьовитий Яків змалку захоплювався технікою, полюбляв лагодити й створювати механізми власноруч, завжди впевнено рухаючись до мети. Після закінчення 9 класів він продовжив навчання у Шепетівському професійному ліцеї, де здобув професію газозварювальника. У дорослому житті багато працював — у столиці, і за кордоном. Шукав можливості, набирався досвіду, прагнув реалізувати себе та забезпечити гідне майбутнє родині.

Керуючись внутрішньою силою та відповідальністю, Яків ще під час строкової служби свідомо обрав шлях воїна, підписавши контракт і продовжив службу в лавах Десантно-штурмових військ у Житомирі.
Доля подарувала Якову щире та глибоке кохання — у соціальних мережах він познайомився зі Світланою, яка стала його натхненням. Перевіривши свої почуття роками, 5 квітня 2025 року пара поєднала долі в офіційному шлюбі, об’єднавши спільні мрії та серця.
5 вересня 2024 року Яків був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив навчання в Рівненській області, згодом — у Франції. Після підготовки виконував бойові завдання на Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Він постійно вдосконалював свої знання, прагнув бути максимально корисним побратимам і державі, опанував нову складну спеціальність — оператора безпілотних літальних апаратів. Попри суворі будні війни, Яків залишався людиною великого серця — турботливим сином, люблячим чоловіком і надійним братом.

Дружину Світлану огорнув ніжністю та підтримкою, ставши їй справжньою опорою. Постійно хвилювався за маму, оберігав її та знаходив потрібні слова навіть на відстані. Племінникам — Саші та Алісі — був прикладом сили й доброти, людиною, поруч з якою було радісно й спокійно.
Сестра Оксана згадує брата як свою найближчу душу, захист та опору, дитинство, яке провели разом та особливий рідний зв’язок й взаємну турботу, які залишалися незмінними з дитинства і до останніх днів. Вона підкреслює, що Яків був надзвичайно надійним і люблячим дядьком її дітям, завжди піклувався про них та вмів зігріти своїм теплом і добротою кожного члена родини.

Яків дуже любив дітей і найбільше мріяв про власних. Особливими стали дні передноворічної відпустки, наповнені теплом родинних зустрічей та тихим щастям бути разом. Уже після від’їзду Якова, Світлана повідомила довгоочікувану новину — він стане батьком. Яків щиро радів звістці про майбутнє батьківство, адже понад усе мріяв про прості та дорогі кожному речі: мирне життя, дитячий сміх у власному домі та майбутнє без війни. Тітка Олена згадує Якова як усміхнену та сильну духом людину, яка жила заради інших, завжди вміла підтримати та ніколи не виказувала власної тривоги, залишаючись для рідних втіленням світла та справедливості.

У п’ятницю, 29 січня, Світлана востаннє отримала від нього коротке повідомлення: «Все добре, йду відпочивати…». 31 січня вона чекала нових звісток, але телефон мовчав.

Згодом надійшла страшна звістка від побратимів — 31 січня 2026 року молодший сержант Поліщук Яків Олександрович загинув у бою на Запорізькому напрямку, мужньо виконавши свій військовий обов’язок. Одногрупниця Дар’я згадує Якова як надзвичайно світлу, добру та щиру людину, яка своєю посмішкою та оптимізмом робила кращим кожен день. За її словами, він був справжнім і талановитим другом, здатним мовчки підставити плече у найважчі хвилини, а світло його доброти назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
Гіркі сльози стискають горло… Ще одне життя перерване на злеті… Світла пам’ять про молодого воїна з відкритою посмішкою та рішучим поглядом назавжди залишиться прикладом мужності й вірності українському народу.

Герої не вмирають!

22 січня Шепетівська громада разом з усією країною відзначила День Соборності України — день, що символізує єдність українських земель та незламне прагнення народу до свободи.

З нагоди 107-ї річниці проголошення Акта Злуки у Шепетівці відбулися урочисті заходи. Біля погруддя Кобзаря зібралися: керівництво громади, військовослужбовці, освітяни, представники установ та організацій міста, а також містяни.

Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх борців за незалежну і соборну Україну — від героїв минулих століть до захисників, які сьогодні ціною власного життя виборюють нашу цілісність на полі бою. На знак пошани та безсмертної пам’яті до погруддя Тарасові Шевченку було покладено квіти.

Особливим моментом заходу стало спільне виконання духовного гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Величні слова молитви, підхоплені голосами представників різних поколінь, стали символом духовної єдності та спільної надії на перемогу і мирне майбутнє.

День Соборності сьогодні — це не лише історична дата, а й нагадування про те, що наша сила полягає в єдності. Тільки разом, об’єднавши зусилля, ми зможемо захистити свою землю та зберегти суверенну, неподільну державу.

Слава Україні! Героям слава!

Напередодні Різдва Христового шепетівська громада зібралася у місці особливої сили та болю — на Алеї Пам’яті, щоб прийняти з рук пластунів символ надії та вшанувати тих, хто подарував нам можливість зустрічати це свято у вільній країні.

24 грудня на Алеї Пам’яті у Шепетівці відбулася традиційна церемонія передачі Вифлеємського вогню миру. Пластуни шепетівського осередку Національної скаутської організації України «ПЛАСТ» доставили до меморіалу загиблих Героїв Вифлеємський вогонь миру — символ єдності, незламності та вічного життя.

Важливою частиною заходів із поширення Вифлеємського світла стала передача вогню родинам наших захисників безпосередньо на Алеї Пам’яті. У руках матерів, дружин та дітей полеглих воїнів замиготіли маленькі вогники — як знак того, що пам’ять про їхніх рідних житиме вічно, а громада розділяє їхній біль втрати.

«Цей вогонь — це не просто традиція. Це знак подяки, яку ми принесли тим, хто тримає для нас небо. Сьогодні ми передаємо це світло сім’ям, чиї близькі стали нашими ангелами-охоронцями», — зазначають представники шепетівського «Пласту».

До акції долучилися десятки містян, керівництво громади, військовослужбовці та представники місцевого самоврядування. Разом вони встановили запалені лампадки біля портретів загиблих земляків.
Вифлеємський Вогонь Миру — це міжнародна щорічна скаутська акція. Вогонь, запалений у Вифлеємі, долає тисячі кілометрів і кордонів, щоб потрапити до кожного храму, лікарні та оселі як символ любові та добра. Для українців сьогодні цей вогонь має ще й глибоке значення незламності духу в боротьбі за свою землю.

За участі заступника міського голови Галини Безкоровайної у Шепетівці відбулась церемонія вручення державних нагород родинам військовослужбовців, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Начальник Шепетівської РВА Олексій Глушаков вручив державні нагороди родинам загиблих Захисників.

Згідно з Указами Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено:

• сержанта ДВОРНІЦЬКОГО Михайла Сергійовича.
• молодшого сержанта ЛУКАНЯ Владислава Володимировича.
• старшого солдата ГНАТИШИНА Олександра Володимировича.

Відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатанський хрест» (посмертно) нагороджено

• солдата МАКСИМЧУКА Олександра Миколайовича.

Світла пам’ять і вічна шана нашим Захисникам.

Слава Героям України!

З нагоди Дня Збройних Сил України у Шепетівці відбулось урочисте зібрання, присвячене нашим захисникам і захисницям.

Міський голова Віталій Бузиль привітав військовослужбовців із професійним святом, висловивши глибоку вдячність усім, хто щодня обороняє нашу державу. Він також наголосив на символічному зв’язку між Днем ЗСУ та Днем волонтера, який відзначається напередодні, що вкотре підкреслює нерозривну єдність фронту і тилу та спільну боротьбу українців за перемогу.

За сумлінне виконання обов’язку та відданість українському народові міський голова вручив захисникам Почесні грамоти Шепетівської міської ради й подарунки. Окремою увагою були відзначені й юні волонтери громади, чий внесок у підтримку ЗСУ є неоціненним підтвердженням патріотизму тилу.

Під час заходу присутні не оминули увагою й болючі питання сьогодення. Учасники згадали воїнів, які наразі перебувають у ворожому полоні, а також тих, хто вважається зниклим безвісти. Була висловлена глибока шана їхній мужності та непохитна надія на швидке повернення всіх Героїв додому,

Окрім офіційної частини, на зібранні підбили підсумки спортивних змагань. Міський голова вручив нагороди переможцям спартакіади, приуроченої до Дня ЗСУ. За результатами усіх змагальних днів третьою ста­ла ко­ман­да Зенітної ракетної Шепетівської бригади Повітряних Сил ЗСУ, друге місце посіла команда 5ДПРЗ ГУ ДСНС України в Хмельницькій області, а перше міс­це виборола коман­да ДУ «Шепетівська виправна колонія 98».

5 грудня 2025 року у Державній установі «Шепетівська виправна колонія №98» відбулася зворушлива та важлива подія — відкриття Меморіальної зали шани, присвяченої співробітникам закладу, які стали на захист України від ворога та віддали найцінніше — своє життя за Батьківщину.

Участь у заході взяли родини загиблих воїнів, духовенство, представники Центру комплектування, керівництво та особовий склад ДУ «Шепетівська виправна колонія №98», а також заступник міського голови Галина Безкоровайна, яка від імені громади висловила глибоку вдячність та шану полеглим Героям.

«Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою наших захисників. Вони були не лише працівниками колонії, але й справжніми патріотами, які без вагань стали на оборону нашої держави. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях та історії міста», — зазначила Галина Безкоровайна.

У Меморіальній залі увічнили:

• Андрощука Анатолія Володимировича 31.03.1977-29.07.2018
• Піддубного Анатолія Михайловича 14.12 1968-13.03.2022
• Конончука Сергія Васильовича 17.07.1980-29.11.2022
• Бойко Богдана Олександровича 13.04.1990-11.04.2024
• Андрощука Олександра Івановича 16.05 1980-13.05.2024
• Пивоварчука Дениса Володимировича 24.03.1987-5.10.2023
• Кіндера Олександра Валерійовича 11.09.1989-27.12.2023
• Філюса Сергія Івановича 29.06.1976-18.03.2024
• Гордого Олександра Віталійовича 03.12 1992-20.10.2024
• Кравченка Ігоря Юрійовича 11.04.1995 15.02.2025
• Оніщука Олександра Петровича 26.06.1982-02.07.2024
• Перебейноса Сергія Анатолійовича 23.08.1983-22.07.2023
• Кравченко Тараса Вікторовича 05.05.1990-19.10.2024

Меморіальна зала стане постійним нагадуванням про високу ціну, яку доводиться платити за свободу, та про незламність духу українських воїнів, зокрема й тих, хто ніс службу в пенітенціарній системі та став до лав Збройних Сил України, щоб на полі бою боронити її від ворога.

22 листопада, у четверту суботу місяця, Україна відзначає День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У цей скорботний день громада Шепетівки зібралася біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору, щоб віддати шану мільйонам невинних українців, знищених комуністичним тоталітарним режимом.

Меморіальний захід об’єднав керівництво громади, духовенство, військовослужбовців та мешканців міста.

Шепетівська громада долучилася до Всеукраїнської хвилини мовчання, схиливши голови перед пам’яттю закатованих голодом. Духовенство громади у спільній молитві провело молебень за усіма невинними жертвами штучного голоду.
На знак глибокої скорботи та шани учасники заходу поклали до підніжжя пам’ятного знаку живі квіти та символічні композиції з колосків пшениці.

Голодомор 1932–1933 років визнаний Законом України геноцидом Українського народу, метою якого було знищення українців як національної групи через насильницьке вилучення продовольства, блокаду та репресії. Сьогоднішні злочини рашистів є спадщиною того ж тоталітарного режиму. Росіяни знову застосовують проти нас методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру та мову.

Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб ліквідувати незалежність держави, але й щоб винищити українців як самобутню націю.
Пам’ять про Голодомор є чинником суспільної мобілізації для протидії агресору, а знання про сталінський геноцид допомагає світовій спільноті зрозуміти природу злочинної війни росії.

Із настанням темряви закликаємо усіх запалити свічки пам’яті на підвіконнях. Адже кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє.

Де б ви не були, запаліть Свічку пам’яті!

З нагоди Всесвітнього дня дитини, який відтепер в Україні відзначається 20 листопада, у Шепетівській громаді відбулося вшанування прийомних сімей, які дарують тепло та турботу дітям, позбавленим батьківського піклування.

21 листопада заступник міського голови Галина Безкоровайна зустрілася з прийомними сім’ями та вручила їм Подяки Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації та пам’ятні подарунки.

За щиру любов, турботу, відданість дітям, створення теплої сімейної атмосфери, а також вагомий внесок у справу захисту прав та інтересів дитини, обласними Подяками були відзначені сім’ї:

• Шевчук Тетяни Миколаївни.
• Одолінських Людмили Миколаївни та Олексія Васильовича.

Відзнаки засвідчили важливість їхньої праці у забезпеченні належних умов для розвитку, виховання та становлення дітей як гідних громадян України.

21 листопада, у День Гідності та Свободи, що цьогоріч відзначається під гаслом «День Гідності і Свободи – щодня і без вихідних», Шепетівська громада вшанувала пам’ять Героїв, які відстояли європейський вибір України та віддали своє життя за її Незалежність. Ця дата символізує початок двох доленосних подій сучасної історії — Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, які є ключовими етапами боротьби за Україну.

На Алеї Слави Героїв АТО відбувся пам’ятний захід за участі представників влади міста, військовослужбовців, духовенства, учасників Революції Гідності, ветеранів війни , представників громадських організацій та мешканців громади.

Присутні поклали квіти до пам’ятного знаку й хвилиною мовчання вшанували полеглих захисників, згадали усіх земляків, які втратили життя, виконуючи свій військовий обов’язок, ставши на захист Батьківщини. Духовенство громади провело спільний молебень за упокій душ загиблих.

Крім офіційних заходів, напередодні Дня Гідності та Свободи у Шепетівському міському будинку культури відбувся зворушливий тематичний захід, організований спільно зі студентами медичного фахового коледжу. Зі сцени лунали проникливі вірші та патріотичні пісні, що підкреслювали силу українського духу.

Пам’ять Героїв Небесної Сотні та всіх полеглих за свободу держави вшанували хвилиною мовчання та запаленням Свічі пам’яті, що стало символом єднання громади у тихій молитві. Ця подія підкреслила, що гідність і свобода є моральними орієнтирами, які спільно бережуть як старше покоління, так і молодь.
Події, що розпочалися у 2004 році, засвідчили суб’єктність України та привернули увагу демократичного світу до нашої держави. Помаранчева революція стала одним із перших уроків із формування навичок самоорганізації, поштовхом до духовного відродження нації та посилення української ідентичності.

У Шепетівській громаді відбулася щорічна акція з висадження Дубового гаю пам’яті Захисників та Захисниць українського народу. Така ініціатива вже котрий рік поспіль об’єднує родини полеглих Героїв, ветеранів, представників громадськості та всіх, хто береже пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу України.

Дубовий гай — це не просто символ. Це місце сили, де кожен дуб нагадуватиме про конкретне ім’я, доленосну історію, велику жертву кожного Героя. Це простір підтримки і згуртованості, де родини, об’єднані спільним горем, можуть відчути, що вони не самі, а громада – поруч.

Акцію традиційно підтримали: виконавчий комітет міської ради, Шепетівська філія Всеукраїнської ГО “Об’єднання матерів і дружин Захисників України” та працівники філії “Шепетівське лісове господарство” ДП “Ліси України”, які допомогли з організацією та висадкою дерев.

Громада висловлює щиру подяку всім, хто долучився. Дерева пам’яті зростатимуть разом із нашою шаною та вдячністю — стійко, реально, назавжди.

23 жовтня відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на фасаді Шепетівської дитячої музичної школи, на честь її талановитого випускника та мужнього захисника — командира танку, сержанта Всеволода Олександровича Шабадаха.
У заході взяли участь родина, однокласники, друзі та побратими воїна, керівництво громади, а також педагоги та учні школи.

Право відкрити дошку пам’яті надали мамі Всеволода.

Освятив меморіальну дошку Протоієрей Православної церкви України Василь Гетьман. Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять полеглого захисника й українських воїнів, та поклали квіти до меморіальної дошки.

Шепетівська громада вшанувала пам’ять воїна, який, як колись написали його колеги, мав особливий дар світитися зсередини, був «художником з освітлення» Рівненської обласної філармонії, а тепер його світло залишилося в наших серцях назавжди… https://scanned.page/p/Vgn8sA

Всеволод Шабадах, який народився 27 жовтня 1988 року у Харкові, більшу частину життя провів у Шепетівці. Він навчався у ЗОШ №1 та паралельно здобував освіту у музичній школі — спочатку по класу фортепіано та вокалу, а згодом захопився барабанами, що стало справою його життя. Закінчивши Рівненський гуманітарний університет, він працював викладачем та об’їздив пів світу як музикант оркестру.

Попри численні пропозиції залишитися за кордоном, Всеволод залишався відданим Україні, кажучи, що не зможе жити без «запаху України». Його патріотизм був непохитний: у 2014 році він відмовився працювати у провідному російському оркестрі, а пізніше принципово не ступав на землю країни-агресора.

Шлях Воїна:

Всеволод Шабадах одним із перших став на захист Батьківщини. 28 лютого 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних Сил. Пройшовши шлях від постачання боєприпасів до передової та навчання в навчальному центрі, він отримав звання сержанта і був призначений командиром танку 41-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Головний сержант Всеволод Шабадах загинув 24 березня 2025 року на Сумському напрямку, виконуючи бойове завдання.

Пам’ятна дошка, відкрита на фасаді рідної музичної школи, стане постійним нагадуванням про його талант, мужність та найвищу ціну, яку він заплатив за свободу та мир. Світла пам’ять про Героя назавжди житиме у серці громади.

1 жовтня, з нагоди Дня Захисників та Захисниць України, який покликаний вшанувати незламних воїнів, усіх тих, хто мужньо бореться за суверенітет і свободу нашої держави, у Шепетівці відбулося урочисте покладання квітів на Алеї Слави Героїв України.

Керівництво та мешканці громади, військовослужбовці, представники поліції та рятувальники вшанували пам’ять тих, хто поклав життя за мирне небо, та висловили глибоку вдячність воїнам, які сьогодні продовжують боротьбу за Україну.
Наша вдячність Силам безпеки та оборони України не є абстрактною. Адже серед них — наші рідні, друзі та колеги, які зі зброєю в руках захищають країну та свободу.

Ця страшна війна гартує та формує українську націю. Героїзмом, відвагою та самовідданістю наші воїни завоювали найвищий рівень довіри у суспільстві та поваги у світі. Сьогодні Збройні Сили України є інституцією, якій українці довіряють найбільше.
Дякуємо кожному, хто боронить Україну й загинув за її свободу та віримо, що нинішні Захисники та Захисниці здобудуть нашу спільну Перемогу!

30 вересня 2025 року в приміщені Шепетівського професійного училища відбувся чемпіонат Шепетівської міської територіальної громади  зі стрільби з пневматичної гвинтівки серед учнівської та студентської молоді з нагоди Дня захисників та захисниць України.

До участі в чемпіонаті долучилися  команди стрільців з навчальних закладів Шепетівської міської громади, а саме: Навчально-виховного комплексу №3, Пліщинської гімназії з дошкільним підрозділом, Шепетівського професійного ліцей, ВСП «Шепетівського фахового коледжу» ЗВО «Подільського Державного Університету, Шепетівського Ліцею №1, Шепетівського медичного фахового коледжу, Шепетівської гімназії №5 та Шепетівської гімназії №4.

Змагання проходили в двох  вікових групах: серед юнаків та дівчат 9 класів і молодших, де взяло участь сім команд та серед 10-11 класів  і студентів – вісім команд.

Учасники змагалися  у  вправі: ГП (стрільба з пневматичної  гвинтівки з відкритим прицілом). У вправі від кожної команди взяли участь два юнаки та дві дівчини.

Відстань до цілі – 10 метрів.

Кількість пострілів  – 8 (3 пробних, 5 залікових), положення стрільби – сидячи з опорою на лікті.

Оцінюється командна та особиста першість, як в окремій вправі, так і в змаганні загалом.

У підсумку влучними стрілками серед  юнаків та дівчат 9 класів і молодших в особистому заліку серед дівчат стали:

• 1 місце – Оленчук Анастасія, Пліщинська гімназія з дошкільним підрозділом з результатом 41 оч.;
• 2 місце – Федорчук Вікторія, Шепетівська КДЮСШ з результатом 40 оч.;
• 3 місце  – Томчук Вікторія, Шепетівська КДЮСШ з результатом 27 оч. ;

Серед юнаків:

• 1 місце – Шевчук Олег,  Шепетівська ЗОШ №8 з результатом 40 оч.;
• 2 місце  – Тиран Євген, Шепетівська гімназія №5 з результатом 37 оч.;
• 3 місце – Завірюха Максим, Шепетівська КДЮСШ з результатом 35 оч.;

Команди переможці:

• 1 місце посіла – Шепетівська КДЮСШ з результатом 134 оч.;
• 2 місце  – Пліщинська гімназія з дошкільним підрозділом з результатом 129 очка;
• 3 місце Шепетівська ЗОШ№8 з результатом 113 очка;

Влучними стрілками серед  10-11класів і студентів в особистому заліку серед дівчат стали:

• 1 місце – Джус Анна, учениця ІІ-А курсу Шепетівсського НВК №3 з результатом 41 оч. ;
• 2 місце – Семенюк Анна, , учениця ІІ-А курсу Шепетівсського НВК №3 з результатом 39 оч. ;
• 3 місце  – Іщук Вероніка, ВСП «Шепетівський фаховий коледж» ЗВО «Подільського Державного Університету» з результатом 39 оч.;

Серед юнаків:

• 1 місце – Романюк Олег,  учень  ІІ-А курсу Шепетівсського НВК №3 з результатом 46 оч. ;
• 2 місце  – Корнійчук Богдан, учень  ІІ-А курсу Шепетівсського НВК №3 з результатом 40 оч. ;
• 3 місце – Фільчук Ярослав, учень  ІІ-Б курсу Шепетівсського НВК №3 з результатом 35 оч. ;

Команди переможці:

• 1 місце посіла – Шепетівсського  НВК №3  з результатом 153 оч.;
• 2 місце  – Шепетівсського  НВК №3 з результатом 145 оч.;
• 3 місце – ВСП «Шепетівський фаховий коледж» ЗВО «Подільського Державного Університету» з результатом 132  оч.;

Переможці  та  призери були нагороджені кубками, грамотами та медалями відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Шепетівської міської ради за рахунок Програми розвитку фізичної культури та спорту в Шепетівській МТГ.

25 липня у військовій кав’ярні «Бліндаж» у Шепетівці стартувала всеукраїнська довгострокова акція «Рушник надії», яка відтворює глибоко символічну українську традицію, коли жінки вишивали сорочки та рушники, проводжаючи чоловіків на війну, вкладаючи в кожен стібок молитву, оберіг та надію на їхнє повернення.

Захід відбувся за участі матерів, дружин та доньок військовополонених та безвісти зниклих воїнів, міського голови Віталія Бузиля, який підтримав цю важливу ініціативу, та представника 88-го окремого батальйону ТРО Олега Тихонюка.

Організаторами ініціативи виступили ГО «Жінки Роду» за ініціативи об’єднань родин «Жінки ТРО» та «Жінки ЗСУ» спільно з ГО «Народжені Вільними 2024» (93-ї окремої механізованої бригади).

Акція «Рушник надії» триватиме з 25 липня по 28 вересня та завершиться 1 жовтня ходою з рушниками на Контрактовій площі у Києві. У ході акції, у кав’ярні «Бліндаж» жінки, занурюючись у атмосферу молитви та спокою, щоденно по черзі вишиватимуть рушник, який стане символом очікування, сили молитви та непохитної віри у благополучне повернення своїх захисників.

Для охочих долучитися до акції відкрита для запису «Книга Нескорених і Незабутих: книга імен 88-го окремого батальйону ТРО».

«Рушник надії» – це не просто акція, це живе свідчення незламності духу українських жінок, їхньої віри та безмежної любові, що плететься нитками надії та єднання.

Забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України” – щорічна патріотична традиція вшанування пам’яті воїнів, які загинули під час російсько-української війни приурочена до 29 серпня  Дня пам’яті захисників України. 

Ініціаторами забігу у 2018 році стали Олег Дурмасенко, Таїсія Братасюк і Дмитро Примаченко. За роки свого існування географія забігу розширилася від регіонів України до майже 40 країн світу.

Щороку тисячі українців по всьому світу долучаються до Забігу, щоб ушанувати пам’ять тих, хто загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, а також, щоб продемонструвати вдячність рідним полеглих воїнів. Запрошуємо жителів громади долучитися до забігу та зареєструватися за посиланням на загальну реєстрацію в Україні https://timer.newrun.com.ua/event/171. Реєстрація триватиме до 10 серпня.

Учаснику необхідно:

– обрати ім’я героя, пам’ять якого є бажання вшанувати, або отримати таке ім’я від організаторів;

– визначити дистанцію для себе – 2, 5 або 10 км;

– після реєстрації за вищезазначеною формою отримати на електронну пошту свій номер та роздрукувати його;

– пробігти обрану дистанцію в будь-якому місці (за бажанням розмістити у соціальній мережі світлину із забігу з історією героя, зазначивши хештеги #БіжуЗаГероя_2025 та #забіг2025). За довідками звертайтеся на електронну пошту shep_sms@ukr.net

Також повідомляємо, що у Шепетівській міській територіальній громаді даний забіг відбудеться 30 серпня 2025 року. Деталі згодом.

4 червня в Шепетівському міському будинку культури відбулася акція до Дня пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України “Дитинство забране війною…”. Цей день – болісне нагадування про те, що війна забирає найдорожче – дитинство, мрії та життя невинних.

Під час заходу діти запалили свічки вшанування та принесли до символічного меморіалу м’які іграшки — як знак любові, жалоби та підтримки. Кожна свічка, кожна іграшка — це мовчазне свідчення скорботи та пам’яті про маленьких янголів, чиї життя обірвались занадто рано.

Працівниками КЗ “Публічна бібліотека Шепетівської МТГ” була підготовлена книжкова виставка «Діти, яких забрала війна». Ми не маємо права забути жодне ім’я, жодну долю. Особливо зворушливою стала ініціатива учасників акції — усі зібрані м’які іграшки найближчим часом будуть передані діткам, що перебувають у дитячому будинку в селі Плужне.

Таким чином пам’ять і доброта поєдналися в одному щирому жесті турботи про тих, хто сьогодні потребує тепла найбільше. Нехай ці лампадки горять не лише як знак скорботи, а й як заклик до миру, до захисту дитинства та до об’єднання заради майбутнього без війни.