Традиційно, кожної четвертої суботи листопада, ми вшановуємо жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

25 листопада біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбувся мітинг-реквієм до 90-х роковин Голодомору 1932-33 років – геноциду Українського народу.

Керівники територіальної громади і району, військовослужбовці та представники громадських організацій, депутати міської ради, духовенство, працівники міськвиконкому, освітяни й жителі Шепетівської громади зібралися, щоб вшанувати пам’ять вбитих голодом, покласти квіти, композиції з житніх та пшеничних колосків до пам’ятного знаку та запалити лампади, вшанувавши невинних жертв.

Духовенство громади у спільній молитві відслужили молебень за жертвами геноциду.

Цього року ми вдруге вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни. Сьогодні ми протистоїмо тому ж ворогу, який, серед іншого, використовує голод як зброю, щоб знищувати українців. Зараз, як і 90 років тому, намагається стерти Україну, як державу та українців, як народ.

Запаліть свічку пам’яті за вбитими голодом – поділіться цим світлом, теплом і надією. Пам’ятайте про жертв Голодомору та підтримуйте тих, хто бореться за Україну.

14 вересня в Шепетівському навчально-виховному комплексі №3 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» відбулось відкриття меморіальної дошки випускнику школи – Герою України Володимиру Українцю.

У заході взяли участь міський голова Віталій Бузиль, керуючий справами виконавчого комітету Наталія Білас, родина, однокласники, друзі та побратими воїна, а також військовослужбовці, керівництво, педагоги та учні школи.

Право відкрити дошку пам’яті надали мамі та дружині Володимира.

Освятив меморіальну дошку Протоієрей Православної церкви України Василь Гетьман. Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять земляка й українських воїнів, та поклали квіти до меморіальної дошки.

40-річний підполковник із Шепетівки, Володимир Українець, загинув 29 листопада 2022 року у російсько-українській війні, під час виконання бойового завдання в результаті масованого авіаційного, артилерійського обстрілу та неодноразового прямого влучання в закриту позицію.

За сумлінну службу, Володимир Українцець  був відзначений керівництвом Служби Безпеки України та регіональних управлінь грамотами, подяками та медалями, нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойових дій». 8 липня 2023 року підполковнику Володимиру Володимировичу Українцю присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно).

Герої не вмирають!

З нагоди Дня Української Державності, за участі керівництва міста та району, військовослужбовців, освітян, працівників виконавчого комітету та громади міста відбулось урочисте підняття державного прапора України. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.

У цей важливий день право підняти прапор було надано нашим захисникам: інженеру-помічнику начальника автомобільної служби логістики військової частини, капітану Василю Черноусу та діловоду відділення персоналу та стройового штабу військової частини, старшому солдату Інні Черноус. Учасник театр-студії «Дивовижні» Мирослав Печенюк декламував вірш «Моя Україна».

По завершенні заходу, його учасники поклали квіти до пам’ятного знаку Героям сьогодення, які віддали своє життя захищаючи Україну.

З Днем державності!

Слава Україні! Героям Слава!

Сьогодні Шепетівська громада з невимовним болем та сумом навколішки зустріла свого героя – Сергія Анатолійовича Перебейноса, який поклав життя у бою з окупантами 22 липня 2023 року.

Сергій Перебейнос народився 23 серпня 1983 року у Шепетівці. З дитинства Сергій був допитливим хлопчиком, мав сильний характер та не зупинявся на досягнутому. Навчався у загальноосвітній школі №6. Ще у шкільні роки Сергій починає займатися важкою атлетикою, відтоді спорт став невіддільною частиною його життя. Після закінчення у 2000 році школи Сергій вступає до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Та у 2001 році був призваний на строкову службу, яку проходив у Староконстянтинові. Після служби хлопець вирушає до Києва та влаштовується на роботу охоронцем. Весь цей час він не перестає вдосконалюватись та постійно займається спортом. У 2008 році юнак вступає до Міжрегіональної академії управління персоналом – здобуває рівень бакалавра за спеціальністю «Менеджер безпеки».

Ще під час навчання він працював начальником служби охорони на державному підприємстві «Санаторій Конча-Заспа». У 2014 році він повертається у рідне місто, тут знаходить своє кохання та у 2015 році одружується. У тому ж році у подружжя народжується донечка Валерія, а в червні 2020 року – син Кирил. Сергій власноруч робив ремонт, добудовував та розширював будинок, який вони придбали.

Він не боявся роботи, якщо чогось не знав – вчився, також не полишав свого захоплення спортом, зібрав вдома все спорядження та невпинно тренувався. Його власний рекорд – це підняття гирі 16 кг 50 разів. У 2016 році став переможцем у міському турнірі «Богатир Шепетівки», отримав диплом за популяризацію здорового способу життя, гартування тіла й духу та за активну участь у спортивному житті міста. Навіть за кордоном, в Угорщині, куди вирушив на заробітки, він тренувався. Натхнення йому додала зустріч з кумиром – Василем Вірастюком.

Коли в лютому 2022 року в Україні почалось повномасштабне вторгнення, Сергій перебував в Угорщині. Він одразу вирішив повернутись та вирушив у військкомат добровольцем. Довгий шлях навчань, підвищення кваліфікації за кордоном, знову навчання і Сергій вирушає на фронт. «Козак» – такий позивний він отримав недарма, адже як тільки вирішив піти захищати країну почав відрощувати «оселедця», як символ приналежності до когорти українських героїв. Це додало йому впевненості, що він робить вірний крок…

Після Перемоги він мріяв продовжити службу в збройних Силах України, адже відчував, що саме це його покликання. Сергій став командиром роти, турботливим, справедливим, вірним присязі та побратимам.

22 липня в районі населеного пункту Лиман перший, Харківської області ворожий артобстріл обірвав молоде життя патріота України, свідомого громадянина, чуйної людини, яка любила, будувала дім, виховувала дітей.

Висловлюємо щирі співчуття близьким і рідним.

Герої не вмирають!

Слава Україні!

«На щиті» повернувся син, чоловік, захисник…
12 липня 2023 року мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув шепетівчанин, стрілець-помічник гранатометника 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону солдат Савчук Олександр Сергійович.
Народився Олександр Савчук 30 жовтня 1988 року. За приклад мав старшого брата Дмитра. Юнак закінчив Шепетівську загальноосвітню школу 1-3 ступенів №8.
Близькі згадують, що з молодих років Олександр багато працював, мав золоті руки, був дуже майстровитим, за що б не брався, все робив уміло і по-господарськи. Запам’ятався усім добропорядним, ввічливим, цінував чесність, дружбу, був добрим і веселим парубком, душею компанії, вірним другом, гарним сусідом та активним жителем громади. Сусіди згадують: «Сашко був завзятим до роботи, не цурався різної. Допомагав матері по господарству, завжди був привітним та не відмовляв, коли просили допомогти. Хоч доля частенько випробовувала на міцність, та він не здавався…».
Олександр був призваний на військову службу 24 квітня 2023 року Шепетівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Хмельницької області.
12 липня поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області Олександр Савчук поклав своє життя, щоб ми з вами мали можливість жити як вільні люди.
Щирі співчуття близьким і рідним!
Слава Україні!
Героям слава!

19 червня 2023 року на території Луганщини, внаслідок обстрілу противником зі ствольної артилерії вогневої позиції, загинув в бою наш земляк, шепетівчанин, молодший сержант Несваволь Юрій Іванович, оператор протитанкового відділення ФАГОТ протитанкового взводу роти вогневої підтримки, отримавши множинні осколкові поранення, не сумісні з життям.
Юрій Несваволь народився у Шепетівці 15 липня  1978 року. У 1985 році пішов до першого класу Шепетівської загально – освітньої школи №7 імені Натана Рибака. В старших класах юнак перейшов навчатися до школи-ліцею, після закінчення якої здобував професію зварювальника у Шепетівському  професійному ліцеї.
Коли Юрію було 18, а його молодшій сестрі – 16 років, вони втратили маму. Юрій на той час служив в лавах ЗСУ, був надійною опорою сестрі. Він завжди знаходив потрібні слова, щоб підтримати сестру, підбадьорити та вселити впевненість.
Після повернення з строкової служби, Юрій Іванович працював у Шепетівській виправній колонії №98, а потім в Шепетівському лісовому господарстві.
У Юрія Несваволя залишилася згорьована сім’я: дружина – Тетяна, дочка Віка – 18 років та син Віталій – 19 років. Родина згадує Юрія як спокійного, врівноваженого, доброго та люблячого.
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій, під час мобілізації, був  призваний на військову службу оператором протитанкового відділення ФАГОТ протитанкового взводу роти  вогневої підтримки.
Побратими пам’ятатимуть загиблого воїна як людину з великим серцем та щирою, доброю душею. Вони завжди зверталися до нього за порадами, він як ніхто інший досконало знав весь особовий склад.
Щирі співчуття близьким і рідним!
Слава Україні!
Героям слава!

14 червня у селі Плесна Шепетівської міської територіальної громади відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки Олійнику Валерію Валерійовичу – воїну, який поліг під час російсько-української війни. Дошку встановили на фасаді Плесенської гімназії – рідної школи захисника.
Участь у заході взяли заступник міського голови Галина Безкоровайна, староста Плесенського округу Людмила Ємець, родина воїна, освітяни, колектив та учні Плесенської гімназії, громада села.
Звертаючись до присутніх, заступник міського голови Галина Безкоровайна відзначила подвиг і мужність земляка, подякувала батькам за те, що виховали гідного сина України, педагогам школи, що сіяли зерна людяності, порядності й патріотизму, братам Валерія, що стали на захист нашої Батьківщини. Галина Безкоровайна наголосила, що ми маємо берегти в наших серцях пам’ять про таких захисників, як Валерій, тоді Україна буде жити й здобуде перемогу в цій несправедливій кровопролитній війні.
Право відкрити дошку пам’яті Герою надали його племінниці – випускниці школи Вікторії Олійник та брату Валерія Олексію.
Валерій Олійник народився 27 вересня 1992 р. в селі Жилинці. Крім нього в сім’ї виховувалися ще четверо синів. Середню освіту хлопець здобував у Плесенській загальноосвітній школі. По закінченню школи юнак вступив до Севастопольського вищого професійного училища №1.
У 2011 році був призваний до Збройних Сил України у військову частину в Ялті. Після закінчення служби працював в поліції в Києві.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Валерій Олійник, не вагаючись, став на захист Батьківщини, 9 квітня 2022 р.  був мобілізований гранатометником другого відділення другого взводу.
13 серпня 2022 р. в населеному пункті Піски, Донецької області під час артилерійського обстрілу отримав поранення, несумісні з життям. 22 серпня 2022 року Шепетівка провела Героя в останню земну дорогу.
Герої не вмирають!

13 червня міський голова Віталій Бузиль разом зі старшим лейтенантом 36 окремої бригади морської піхоти Владиславом Казміруком, під час урочистого відкриття Алеї Пам’яті, вручив рідним загиблих Героїв відзнаки «Почесного громадянина Шепетівської міської територіальної громади», присвоєні посмертно.
– Сьогодні у нашій громаді було відкрито Алею Пам’яті. Це місце, яке стане меморіалом спогадів, смутку та гордості за подвиг наших земляків. Ми зібралися у колі їх родин та близьких, щоб ще раз вшанувати тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, подякувати уклінно. Важко і болісно вручати посвідчення Почесних громадян посмертно, важко бачити сльози рідних. Але громада пам’ятає! Цінує! – зазначив міський голова Віталій Бузиль.
Керівництво міста, родини загиблих воїнів, військовослужбовці, освітяни, духовенство та громада зібралися, щоб разом віддати  шану незламній мужності, хоробрості, силі, відвазі та жертовності наших земляків.
За значний особистий внесок у захист суверенітету і територіальної цілісності Української держави, утвердження української національної свідомості, за активну громадянську позицію, мужність та відвагу звання «Почесного громадянина Шепетівської міської територіальної громади» присвоєно:
·        Олійнику Валерію Валерійовичу
·        Д`якову Дмитру Юрійовичу
·        Афанасіядє Графу Леонідовичу
·        Сивоконюку Віктору Васильовичу
·        Касимову Юрію Камільовичу
·        Смереці Сергію Валентиновичу
·        Плахову Руслану Миколайовичу
·        Пахольчуку Володимиру Володимировичу
·        Швачку Олександру Миколайовичу
·        Дягілеву Андрію Сергійовичу
·        Мульку  Віталію Миколайовичу
·        Козиняку Сергію Андрійовичу
·        Українцю Володимиру Володимировичу
·        Кушніру Сергію Олександровичу
·        Юрчуку Олександру Володимировичу
·        Кіндюку Артему Миколайовичу
·        Бородію Валентину Володимировичу
·        Гриню Андрію Руслановичу
·        Бугайчуку Андрію Сергійовичу
·        Ковтонюку Олександру Андрійовичу
·        Фурману Денису Андрійовичу
·        Сторожуку Богдану Олександровичу
·        Шкорбатюку Миколі Володимировичу
·        Сороці Сергію Леонідовичу
Імена усіх загиблих земляків навіки викарбувані у наших серцях та назавжди залишаться на Алеї Пам’яті:
• Дзявульський Микола Степанович
• Ляшенко Ігор Вікторович
• Давидов Ярослав Олегович
• Коваль Максим Олександрович
• Драчук Валентин Вікторович
• Кревогубець Ярослав Іванович
• Кашлаков Василь Олегович
• Тимошишин Олександр Андрійович
• Біленький Андрій Михайлович
• Шевчук Володимир Віталійович
• Андрощук Анатолій Володимирович
• Слободян Олександр Іванович
• Монах Богдан Олегович
• Холодов Віктор Миколайович
• Піддубний Анатолій Михайлович
• Корчевський Ігор Ростиславович
• Слісарчук Артем Олександрович
• Демків Богдан Володимирович
• Печонка Микола Миколайович
• Тимошенко Ольга Юріївна
• Глушко Олег Борисович
• Годованюк Сергій Володимирович
• Орловський Назар Вікторович
• Савіцький Борис Борисович
• Олійник Валерій Валерійович
• Д`яков Дмитро Юрійович
• Афанасіядє Граф Леонідович
• Сивоконюк Віктор Васильович
• Касимов Юрій Камільович
• Смерека Сергій Валентинович
• Плахов Руслан Миколайович
• Пахольчук Володимир Володимирович
• Швачко Олександр Миколайович
• Дягілев Андрій Сергійович
• Мулько Віталій Миколайович
• Козиняк Сергій Андрійович
• Українець Володимир Володимирович
• Кушнір Сергій Олександрович
• Юрчук Олександр Володимирович
• Кіндюк Артем Миколайович
• Бородій Валентин Володимирович
• Гринь Андрій Русланович
• Бугайчук Андрій Сергійович
• Ковтонюк Олександр Андрійович
• Фурман Денис Андрійович
• Сторожук Богдан Олександрович
• Шкорбатюк Микола Володимирович
• Сорока Сергій Леонідович
Слава Україні!
Герої не вмирають!

29 травня начальник Шепетівської районної військової адміністрації Олексій Глушаков разом із заступником міського голови Галиною Безкоровайною та заступником начальника Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковником Віталієм Гарбарцем, передали державні нагороди родинам загиблих Героїв з Шепетівського району.
Згідно Указу Президента України №886/2022 від 23 грудня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — штаб-сержанта Плахова Руслана Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
Згідно Указу Президента України №78/2023 від 14 лютого 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — старшого солдата Гуцулюка Олександра Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІII ступеня (посмертно).
Герої не вмирають! Вічна слава та подяка!

З нагоди Дня Героїв у міському будинку культури, за участі заступника міського голови Галини Безкоровайної відбувся просвітницький захід для учнів загальноосвітніх закладів міста.
Звертаючись до присутніх, Галина Безкоровайна зауважила, що сьогодні день Героїв різних епох, зокрема сучасних, які у 21-му столітті боронять суверенітет і незалежність України, коли ворог вступив на нашу землю, а також наголосила, що як би нам важко не було, ми здобудемо перемогу, ми здобудемо волю для нашої країни.

Школярам розповіли про історію виникнення Дня Героїв, встановленого на честь борців за волю України доби Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, тих, хто самовіддано й жертовно боровся за українську державу у XX столітті – воїнів армії Української народної республіки, Української Галицької армії, членів Організації українських націоналістів, воїнів Української повстанської армії… А також усіх героїв, які відстоювали й відстоюють незалежність України на полях битв сучасної російсько-української війни.

Чому саме 23 травня? У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 травня 1938-го та 25 травня 1926 року були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.

Героїв потрібно памʼятати, пишатися ними та віддавати належну шану.

Сьогодні Україна разом із світовою спільнотою пошановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки Другої світової війни, яка стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського.

За участі керівництва міста, правоохоронців, освітян, представників підприємств та громадських організацій, зокрема Шепетівської спілки ветеранів Афганістану, у Шепетівській громаді відбулось покладання квітів до меморіального комплексу, пам’ятників бойової слави, братських могил полеглих воїнів та військовополонених.

Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл.

Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва рф.

26 квітня, у Міжнародний день пам’яті про чорнобильську катастрофу, біля пам’ятного знаку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувся меморіальний захід.
Представники влади, ліквідатори аварії та постраждалі від її наслідків, члени Шепетівського міського товариства «Союз Чорнобиль» вшанували пам’ять загиблих та померлих внаслідок катастрофи хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятного знаку.
Заступник міського голови Галина Безкоровайна зазначила, що той страшний день, коли на Чорнобильській АЕС сталося два потужних вибухи, що спричинило найстрашнішу техногенну катастрофу за всю історію ядерної енергетики, торкнувся усього світу. Зауважила, що сьогодні ми вшановуємо усіх, хто постраждав та ліквідовував наслідки аварії, а також побажала ліквідаторам здоров’я і добра, Перемоги й процвітання Україні.
У 2016 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу.

Ім’я Артема Олександровича Слісарчука назавжди залишиться викарбуваним на сторінках історії нашої громади. Його юне життя, поруч із десятками наших земляків, забрала російсько-українська війна. 26 квітня 2022 року Шепетівка провела Героя в останню земну дорогу.

Сьогодні ж у Шепетівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-III ступенів – гімназія» відбувся мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки Артему Олександровичу Слісарчуку – шепетівчанину, Герою України, який загинув у російсько-українській війні, під час виконання бойового завдання. Участь у заході взяли міський голова Віталій Бузиль, заступник міського голови Галина Безкоровайна, родина воїна, керівництво, а також педагоги та учні школи.

Право відкрити дошку пам’яті надали міському голові Віталію Бузилю та Аллі Анатоліївні — мамі Артема. Освятив меморіальну дошку Протоієрей Православної церкви України Василь Гетьман. Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять українських воїнів, та поклали квіти до меморіальної дошки.

Артема Слісарчука було відзначено орденом «Золота зірка», посмертно. Звання присвоєно указом Президента за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України та вірність військовій присязі. Найвищу державну нагороду вручив рідним Артема особисто Презедент України Володимир Зеленський на Софійській площі у Києві 24 лютого 2023 року.

З нагоди відзначення 34-ї річниці виведення радянських військ з Республіки Афганістан, шепетівська громада вшанувала учасників бойових дій на території інших держав.

Воїни-інтернаціоналісти, заступники міського голови Галина Безкоровайна та Віталій Янушевський, військовослужбовці та шепетівчани вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам «Чорний тюльпан».

Звертаючись до присутніх, Галина Безкоровайна  висловила глибоку шану та повагу мужності та самовідданій праці воїнів інтернаціоналістів, які зберігають бойове братерство, передають досвід молодим і підтримують матерів, вдів і дітей полеглих побратимів.

Зауважила, що сьогодні, коли Україна  переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора, воїни інтернаціоналісти – серед тих, хто стали активними учасниками волонтерського руху та воюють на передовій, наближаючи нашу перемогу над російською ордою.