Забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» – щорічна патріотична традиція вшанування пам’яті воїнів, які загинули під час російсько-української війни приурочена до Дня пам’яті захисників України.
Ініціаторами забігу у 2018 році стали Олег Дурмасенко, Таїсія Братасюк і Дмитро Примаченко. За роки свого існування географія забігу вийшла далеко за межі України, охопивши майже 40 країн світу.

Щороку тисячі українців удома та у різних куточках світу долучаються до Забігу, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, а також щоб продемонструвати вдячність рідним полеглих воїнів.

Як долучитися до забігу?

До участі запрошуємо усіх охочих мешканців громади. Щоб зареєструватися, необхідно надіслати лист на електронну адресу: shep_sms@ukr.net 

У тексті листа обов’язково вкажіть:

• прізвище та ім’я учасника;
• контактний номер телефону;
• прізвище та ім’я Героя, пам’ять якого ви хочете вшанувати своїм забігом та згоду на фото та відео фіксацію.

Реєстрація триватиме до 25 серпня.

Стартуємо 29 серпня о 09:30 на Алеї Слави. Орієнтовна дистанція 2 км.

25 липня 2026 року у Шепетівці відбувся Всеукраїнський турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат пам’яті Героя України Костянтина Михальчука. Змагання об’єднали юних спортсменів із різних куточків України, ставши не лише спортивною подією всеукраїнського рівня, а й важливим заходом із вшанування пам’яті українського воїна, який віддав життя за свободу та незалежність нашої держави.

Церемонія відкриття розпочалася хвилиною мовчання на знак вшанування пам’яті Костянтина та всіх загиблих Захисників і Захисниць України, після чого урочисто прозвучав Державний Гімн України.

Зі словами вдячності, підтримки та напутніми словами до учасників звернулися міський голова Віталій Бузиль, батько Героя України Костянтина Михальчука та його побратими. У своїх виступах вони наголосили на важливості збереження пам’яті про полеглих захисників, патріотичного виховання молодого покоління та розвитку спорту як важливої складової формування сильної й незламної нації.

У турнірі взяли участь близько 250 спортсменів у складі 11 команд із міст Шепетівка, Хмельницький, Звягель, Бердичів, Красилів, а також селищ Любешів і Рокитне. Змагання проходили одночасно на двох борцівських килимах під керівництвом суддівської колегії та рефері національної категорії, що забезпечило професійне й об’єктивне суддівство протягом усього турніру. У кожному поєдинку спортсмени демонстрували видовищну боротьбу, прагнення до перемоги та повагу до своїх суперників.

Переможцями та призерами турніру стали:

• Вовчок Макар І місце серед юнаків U-8,  вагова категорія 22 кг  ( КДЮСШ)
• Мотлюк Павло, І місце серед юнаків U-8,  вагова категорія 27 кг  ( КДЮСШ)
• Власюк Назар І місце серед юнаків U-10,  вагова категорія 37 кг ( КДЮСШ)
• Васик Іван   І місце серед юнаків U-13,  вагова категорія 75 кг ( КДЮСШ)
• Роговський Владислав І місце серед юнаків U-13,  вагова категорія 62 кг ( КДЮСШ)
• Васик Іван І місце серед юнаків U-13,  вагова категорія 75 кг ( КДЮСШ)
• Литвин Олександр  І місце серед юнаків U-17,  вагова категорія 90 кг ( КДЮСШ)
•  Куделіч Олександр ІІ місце серед юнаків U-10,  вагова категорія 37 кг  ( КДЮСШ)
•  Васильєва Дар’я ІІ місце серед дівчат U-13,  вагова категорія  30 кг  ( КДЮСШ)
• Іськов Микита  ІІ місце серед юнаків U-13,  вагова категорія 75 кг    (СК «Бойовий вовк»)
• Месь Роман, ІІ місце серед юнаків U-17,  вагова категорія 62 кг (СК «Бойовий вовк»)
• Плакса Олександр ІІ місце серед юнаків U-17,  вагова категорія 68 кг ( КДЮСШ)
• Рудіч Іван ІІІ місце серед юнаків  U-8,  вагова категорія 25 кг ( КДЮСШ)
• Косовський Сергій ІІІ місце серед юнаків  U-8,  вагова категорія 25 кг ( КДЮСШ)
• Карпенко Олександр ІІІ місце серед юнаків  U-10,  вагова категорія 26 кг ( КДЮСШ)
• Гусаров Єгор ІІІ місце серед юнаків  U-10,  вагова категорія 30 кг  ( КДЮСШ)
• Мотлюк Петро ІІІ місце серед юнаків  U-10,  вагова категорія 33 кг  ( КДЮСШ)
• Костюк Тимур ІІІ місце серед юнаків  U-10,  вагова категорія 35 кг  ( КДЮСШ)
• Соборов Сергій  ІІІ місце серед юнаків  U-10,  вагова категорія 37 кг ( КДЮСШ)
• Калита Інга ІІІ місце серед дівчат  U-15,  вагова категорія 49 кг  ( КДЮСШ)
• Фещина Тетяна ІІІ місце серед дівчат  U-15,  вагова категорія 52 кг  ( КДЮСШ)
• Горленко Даниїл ІІІ місце серед юнаків  U-17,  вагова категорія 62  ( КДЮСШ)
• Богуш Олександр ІІІ місце серед юнаків U-17,  вагова категорія 68 кг (СК «Бойовий вовк»)

За підсумками турніру переможців та призерів було нагороджено медалями й грамотами відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Шепетівської міської ради, а також грошовими винагородами від спонсорів заходу.

Проведення Всеукраїнського турніру стало не лише яскравою спортивною подією, а й символом єдності, мужності та вдячності тим, хто боронить Україну. Подібні заходи сприяють популяризації здорового способу життя, розвитку дитячо-юнацького спорту, зміцненню дружніх зв’язків між спортивними школами України та вихованню молоді на прикладі справжніх Героїв нашої держави.

28 липня на Алеї Пам’яті у Шепетівці зібралися керівництво міста та району, військові, правоохоронці, рятувальники, а також представники підприємств, установ та комунальних закладів громади. Разом із родинами полонених, зниклих безвісти та загиблих Героїв вони віддали шану воїнам і цивільним громадянам — усім жертвам російських катівень, страченим та закатованим у неволі.

Цей День пам’яті відзначається в Україні 28 липня. Дата була встановлена на знак вшанування жертв масового вбивства українських військовополонених під час теракту в Оленівці, а також усіх українців, чиї життя забрали катування та знущання агресора.

Присутні вшанували незламність українських бранців хвилиною мовчання та поклали квіти до Алеї Пам’яті. Кожне втрачене життя в катівнях ворога — це наш спільний біль і нагадування про ціну, яку Україна платить у цій війні.

Вічна та світла пам’ять усім загиблим. Пам’ятаємо ціну нашої свободи.

Забіг “Шаную воїнів, біжу за Героїв України” – щорічна патріотична традиція вшанування пам’яті воїнів, які загинули під час російсько-української війни приурочена до Дня пам’яті захисників України.
Ініціаторами забігу у 2018 році стали Олег Дурмасенко, Таїсія Братасюк і Дмитро Примаченко. За роки свого існування географія забігу вийшла далеко за межі України, охопивши майже 40 країн світу.

Щороку тисячі українців удома та у різних куточках світу долучаються до Забігу, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, а також щоб продемонструвати вдячність рідним полеглих воїнів.

Як долучитися до забігу?

До участі запрошуємо усіх охочих мешканців громади. Щоб зареєструватися, необхідно надіслати лист на електронну адресу: shep_sms@ukr.net 

У тексті листа обов’язково вкажіть:

• прізвище та ім’я учасника;
• контактний номер телефону;
• прізвище та ім’я Героя, пам’ять якого ви хочете вшанувати своїм забігом та згоду на фото та відео фіксацію.

Реєстрація триватиме до 25 серпня.

Стартуємо 29 серпня о 09:30 на Алеї Слави. Орієнтовна дистанція 2 км.

15 липня, разом із усією нашою країною ми відзначаємо День Української Державності та День Хрещення Київської Русі-України.

Цей день — нагадування про те, що нашій державі насправді не 35 років. Наша державність має понад тисячолітню історію. Від середньовічної Русі та героїчного козацтва до Української Народної Республіки та сучасної суверенної України — ми є єдиною нерозривною зв’язкою поколінь, які творили та боронили цю землю.

З нагоди Дня Державності у Шепетівській громаді вшанували пам’ять полеглих захисників — новітніх борців за волю України. Керівництво громади і району поклали квіти до Алей Пам’яті у місті Шепетівка та селі Пліщин. Наш обов’язок — пам’ятати кожного, завдяки кому ми сьогодні можемо підіймати наш синьо-жовтий стяг.

Понад тисячоліття державотворення:

Українська державна традиція бере свій початок від утворення Давньоруської держави у ІХ–Х століттях. Саме в ту величну Княжу добу:
·         сформувалася давньоукраїнська мова;
·         народилася перша самоназва нашого народу — «руси», «русини»;
·         нашою абеткою стала кирилиця;
·         з’явилися наші національні святині: герб-Тризуб, назва грошової одиниці — гривня та перша згадка слова «Україна» (1187 рік).

Спадкоємність цього шляху пройшла крізь віки: від Галицько-Волинського князівства та Української козацької держави Богдана Хмельницького до національного відродження ХІХ століття й проголошення УНР та ЗУНР. І саме Україна є єдиним повноправним спадкоємцем державності Русі.

Цивілізаційний вибір та європейський шлях:

Сьогодні ми також вшановуємо пам’ять рівноапостольного князя Володимира Великого. У 988 році його рішення про Хрещення Русі остаточно інтегрувало нашу роботу й культуру у європейський простір.
Тому наш сучасний курс на повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО — це не тренд останніх років. Це логічне повернення до наших історичних і геополітичних витоків, до європейської родини, де завжди був наш дім.

Боротьба за майбутнє: державність — це кожен із нас
Сьогодні ворог веде підлу війну не просто за території, а проти нашої ідентичності. Його мета — знищити Україну. Проте державність, яка витримала понад десять століть випробувань, неможливо подолати.

Головним гарантом збереження нашої свободи є Сили оборони України. Наші сучасні Захисники та Захисниці — це прямі нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців та вояків УПА. Низький уклін та безмежна вдячність кожному, хто тримає зброю в руках, та вічна пам’ять усім героям, які віддали життя за Україну.
Державність — це не лише державні інституції. Державність — це всі ми. Це кожен мешканець Шепетівської громади, який своєю працею, службою, волонтерством, сплаченими податками та незламною громадянською позицією щодня зміцнює та рятує країну.

Ми живемо і боремося не з дозволу чужих імперій, а завдяки поєднанню ласки Божої з волею великої української нації.
Слава Україні!

Щороку 4 червня українці схиляють голови у глибокій скорботі, згадуючи безневинних дітей, чиї життя безжально забрала війна. У Шепетівській громаді цей день відгукнувся спільним болем, пам’яттю та закликом до правосуддя.

На центральній площі міста відбулася меморіальна акція «Голоси дітей». До загальнонаціонального дня вшанування долучилися керівництво Шепетівської міської територіальної громади, представники виконавчого комітету, працівники галузей культури та освіти, а також дорослі й наймолодші мешканці міста.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять маленьких українців, які стали янголами через криваву та підступну агресію російської федерації. Кожна секунда тиші була сповнена болю за зруйновані долі, нездійснені дитячі мрії та за кожну родину, яка втратила найдорожче.

Символи втраченого дитинства

Учасники акції принесли із собою лампадки та м’які іграшки. Як символ втраченого, обірваного війною дитинства, плюшеві ведмедики, зайчики та ляльки заполонили центральну площу міста. Ці дитячі речі — мовчазне, але надпотужне свідчення страшної трагедії нашого народу.

Присутні згадали тих, чий сміх більше ніколи не пролунає на дитячих майданчиках, та запалили свічки пам’яті. Вогники лампадок мерехтіли на площі як символ того, що жодне ім’я, жодна понівечена доля не будуть забуті.

Війна триває, і страшна статистика дитячих втрат продовжує ятрити серце кожного українця. Ми ніколи не пробачимо ворогу цих занапащених життів.

Вічна пам’ять маленьким янголам України.

31 травня на спортивному майданчику зі штучним покриттям Шепетівської гімназії №2  відбувся 8-й  турнір з мініфутболу  присвячений пам’яті Миколи Огородніка. До участі у турнірі були заявлені команди: «Локомотив», «Темп» та «Фортуна» м. Славута.

У першій грі «Локомотив» впевнено переміг «Фортуну» з рахунком 4:1. У другій грі «Темп» поступився «Фортуні» 4:6. У третій грі «Локомотив» розгромив  «Темп» 11:3. Після трьох зіграних матчів Перемогу святкувала команда «Локомотив», друге місце здобула «Фортуна» м. Славута, третє місце посіла команда «Темп».

Також  було визначено кращого гравця турніру,  ним став 55-ти річний Микола Голуб (Фортуна) та кращий бомбардиром турніру із 7 забитими голами став Максим Українець.

Турнір організовано та проведено федерацією футболу міста Шепетівка, первинною профспілковою організацією  локомотивного депо Шепетівка та відділом у справах сім’ї молоді та спорту Шепетівської міської ради спільно

Короткий життєпис Миколи Огородніка

Огороднік Микола Анатолійович народився 22 травня 1959 року в м. Шепетівка. В 1974-1975 р.р. грав за юнацькі команди «Локомотива» та «Корчагінця». Служба в армії з 1977 по 1979 рік в м. Новоград-Волинський, Житомирської обл. у В/Ч 43645. Після служби в армії  в 1979 році розпочав свою трудову діяльність на заводі «Комуніст» слюсарем, де грав у футбол за команду «Корчагінець» під керівництвом видатного для Шепетівки тренера Лисенка Леоніда Захаровича. В кінці 79-го та 80-х років в складі «Корчагінця» не одноразовий призер кубку та першості Хмельницької обл.

В сезоні 1984-1985 років в складі команди «Корчагінець» брав  участь в першості України серед колективів фізичної культури. З 1991 по 1994 роки грав за команди колективів фізичної культури та спорту Шепетівського р-ну.

З 1993 по 1997 роки грав за команду «Папірник» м.Понінка на першість області серед команд Вищої ліги.

12 грудня 1997 року прийнятий в локомотивне депо  Шепетівка на посаду слюсаря по ремонту обладнання, а в 2001 році був переведений слюсарем з ремонту рухомого складу.

За період роботи проявив себе дисциплінованим, відповідальним, висококваліфікованим та сумлінним працівником. Він постійно працював над підвищенням свого професійного рівня, брав активну участь у громадській роботі та успішно справлявся з поставленими завданнями.

Огороднік М.А. з 1997 року на громадських засадах тренував футбольну та міні-футбольну команди локомотивного депо, які постійно брали участь у змаганнях на першість міста Шепетівки та району, в спартакіадах Південно-Західної залізниці, Укрзалізниці та різноманітних турнірах. Вихованці Огородніка М.А. постійно залучалися до збірних команд міста, області, Козятинської дирекції залізничних перевезень та збірної команди Південно-Західної залізниці. Під його керівництвом команди неодноразово ставали чемпіонами та володарями кубку міста, чемпіонами Козятинської дирекції залізничних перевезень, чемпіоном та володарем кубка Південно-західної залізниці, нагороджений багатьма відзнаками, подяками та почесними грамотами.

(помер 17 квітня 2017 року під час футбольного матчу в с.Коськів, Шепетівського р-ну).

26 травня за участі заступника міського голови Галини Безкоровайної у Шепетівці відбулась церемонія вручення державних нагород родинам військовослужбовців, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Начальник Шепетівської РВА Олексій Глушаков вручив державні нагороди родинам загиблих Захисників.
За кожною нагородою — життя, віддане за Україну, за її свободу та мирне майбутнє кожного з нас. Це історія про мужність, самопожертву та незламність українських воїнів, які до останнього подиху залишалися вірними військовій присязі та своєму народові.

• Згідно з Указом Президента України від 13 грудня 2025 року №928/2025, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено головного сержанта СОКОЛОВА Руслана Леонідовича.
• Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 13 лютого 2026 року №123, Почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять» (посмертно) нагороджено сержанта ГАЛИЦЬКОГО Олександра Миколайовича.

Шепетівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада схиляють голови у глибокій шані перед родинами наших полеглих Героїв. Жодні слова не здатні втамувати біль цієї важкої втрати, але пам’ять про подвиг ваших рідних назавжди житиме у серцях жителів громади.

Вічна пам’ять і слава Захисникам!
Герої не вмирають!

25 травня у Шепетівці відбулися меморіальні заходи з нагоди 100-х роковин трагічної загибелі видатного українського державного та військового діяча, Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри.
Нагадаємо, що 25 травня 1926 року в Парижі життя лідера української нації підступно обірвав більшовицький агент Самуїл Шварцбард. Сім пострілів у раз поклали край земному шляху Отамана, проте радянським спецслужбам так і не вдалося вбити ідею вільної України, провідником якої він був до останнього подиху.
Пам’ятні місця нашої громади знову об’єднали громаду у спільній шані до борця за незалежність України. Біля пам’ятного знака Симону Петлюрі зібралися представники Шепетівської міської ради, установ, підприємств та громадських організацій громади.
Присутні вшанували пам’ять лідера Української революції та всіх полеглих за волю України хвилиною мовчання, після чого поклали квіти до памятної дошки. Представники духовенства у спільній молитві відслужили поминальний молебень.

У рамках меморіальних заходів особливу місію виконали наші захисники. Честь покласти квіти до меморіальної дошки поблизу залізничної станції «Шепетівка-Подільська» було надано:
·         Інні Кузьміній— старшому солдату, гранатометнику відділення охорони військової частини;
·         Андрію Волковицькому— солдату, водію-санітару медичного пункту.

Для Шепетівки постать Симона Петлюри та встановлені меморіальні дошки — це не просто данина загальнонаціональній історії, а живий зв’язок нашого міста з епохою Перших визвольних змагань. Документально підтверджено три стратегічно важливі візити Головного Отамана до Шепетівки у доленосному 1919 році:
·         Залізничний вокзал та сквер на вулиці Судилківській (Великдень, 20 квітня 1919 року):
Саме сюди Симон Петлюра прибув із членами уряду на Шепетівський фронт, щоб підтримати бойовий дух козаків у дні Великодніх свят. У сквері біля Архангело-Михайлівської церкви Отаман особисто вітав бійців 3-го Січового полку та закликав шепетівчан вступати до військ УНР. Тоді ж з натовпу зголосилися перші місцеві добровольці.
·         Станція «Шепетівка-Подільська» (17 серпня 1919 року):
Тут Симон Петлюра приймав доповіді про стан на фронті від полководців — начальника стрілецької дивізії Романа Сушка, отамана Андрія Мельника та полковника Марка Безручка, а також особисто оглядав бронепотяг «Вільна Україна».
·         Останній підтверджений факт  (6 грудня 1919 року):
Останній задокументований візит Симона Петлюри до Шепетівки відбувся 6 грудня 1919 року, коли на залізничному вокзалі станції ротмістр Юрій Потоцький організував Головному Отаману короткий відпочинок. Після цього лідер УНР вирушив безпосередньо з шепетівської платформи на стратегічно важливі переговори з Юзефом Пілсудським.

Вшанування Симона Петлюри сьогодні, в часи сучасної боротьби за суверенітет, підкреслює спадкоємність поколінь українських воїнів: від козаків УНР та січових стрільців до військовослужбовців Збройних Сил України, які сьогодні тримають стрій.

22 травня, напередодні Дня Героїв, вулицями Шепетівки пройшов традиційний патріотичний забіг «Біжу, Шаную, Пам’ятаю». Цей захід став потужним виявом національної єдності, патріотизму та безмежної вдячності титанам, які в різні епохи виборювали волю України, та Захисникам і Захисницям, які саме зараз стримують російську агресію.

Під час попередньої реєстрації мешканці громади вказували ім’я полеглого Героя, чию пам’ять вони прагнули особисто вшанувати своїм символічним марафоном сили та духу, що додало глибокий особистісний сенс.

Понад сто небайдужих жителів громади — активна молодь, діти разом із батьками, представники громадських організацій, військовослужбовці рятувальники та правоохоронці — зібралися в середмісті Шепетівки на Алеї Слави.

Після хвилини мовчання за тими, хто віддав життя за цілісність Батьківщини та спільного виконання Державного Гімну України, колона рушила у супроводі поліції.

Учасники подолали дистанцію близько 2 кілометрів, що пролягла до пам’ятного знаку жертвам політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму (на вулиці Захисників України).
Усіх, хто пройшов цей шлях пам’яті від старту до фінішу, після завершення фізичної дистанції чекала тепла та душевна програма:

У храмі святих мучеників Бориcа і Гліба Української греко-католицької церкви учасників знайомили з ПЛАСТом: місцеві пластуни провели для громади коротку та захопливу презентацію про діяльність своєї скаутської організації.

Усіх присутніх частували ароматним чаєм та смаколиками, що допомогло відновити сили та продовжити спілкування у колі однодумців. Окрім того, захід мав благодійну складову: усі учасники та гості могли зробити донат на підтримку Збройних Сил України, а натомість — отримати особливий вітамінний імбирний чай, який пластуни власноруч виготовляють для наших військовослужбовців на фронт.

Спортивно-патріотична акція відбулася завдяки спільним зусиллям та координації:

• Відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Шепетівської міської ради.
• Шепетівського осередку НСОУ «ПЛАСТ»,

Цей забіг вчергове показав, що Шепетівська громада міцно тримає стрій, пам’ятає свою історію та згуртована навколо найважливіших цінностей — свободи, поваги до захисників та вічної пам’яті про полеглих синів і доньок України.

22 травня, напередодні Дня Героїв, Шепетівська громада зібралася разом, щоб віддати шану поколінням українських борців за волю України. Цей день об’єднує історію нашої нескореності: від воїнів Київської Русі та козацтва до сучасних новітніх Героїв, які тримають небо над нами у запеклій боротьбі проти російського агресора.

Урочисті та скорботні заходи традиційно відбулися на міському кладовищі. Спільний біль та безмежну вдячність розділили представники Шепетівської міської ради, військовослужбовці, правоохоронці, рятувальники, громадські активісти, духовенство та найрідніші люди тих, хто повернувся до рідного дому «на щиті» — родини загиблих земляків.

Присутні схилили голови у хвилині мовчання, згадуючи кожного сина і доньку Шепетівщини, які віддали найцінніше — своє життя — за незалежність і майбутнє України. Представники духовенства громади відслужили панахиду та піднесли спільну молитву за упокій душ полеглих захисників, просячи у Бога сил для українського війська та захисту для всієї країни.

На знак глибокої поваги учасники заходу поклали живі квіти до могил військовослужбовців на міському кладовищі та до місця спочинку нашого земляка, Героя Небесної Сотні Героя України Миколи Дзявульського.

Довідково: День Героїв (або Свято Героїв) було засновано у 1941 році в національно-визвольному русі як данина пам’яті видатним провідникам, що загинули в травні: Миколі Міхновському, засновнику ОУН Євгену Коновальцю та Головному Отаману військ УНР Симону Петлюрі. У сучасній Україні, після початку російської агресії у 2014 році та повномасштабного вторгнення, цей день став символом загальнонаціональної вдячності усім поколінням оборонців рідної землі, і зокрема новітнім титанам Збройних Сил України.

20 травня Шепетівська громада знову схилила голови у скорботі. Додому «на щиті» повернувся майстер екіпажу безпілотного літального апарата взводу перехоплювачів БПЛА роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону територіальної оборони військової частини солдат Стефанюк Ярослав Андрійович.

Ярослав Стефанюк народився 8 червня 1997 року в селищі Степань Сарненського району Рівненської області у багатодітній родині Тетяни Й Андрія Стефанюків. Зростав у атмосфері любові та підтримки, змалечку вирізнявся добрим, щирим та відкритим характером, був працьовитим і відповідальним.

Після закінчення 11 класів місцевої загальноосвітньої школи Ярослав продовжив навчання у Рівненському технічному коледжі, де здобув професію електрогазозварювальника. З юнацьких років не боявся важкої праці: працював у будівельній сфері в різних містах України та за кордоном. Він завжди прагнув забезпечити гідне майбутнє родини та бути надійною опорою близьким.

У 2018 році Ярослав познайомився із шепетівчанкою Олесею. Спілкування на відстані та романтичні зустрічі переросли у справжнє міцне кохання, і 20 травня 2020 року вони поєднали свої долі у шлюбі. Згодом у молодого подружжя народилося двоє дітей — син Олександр та донечка Ася.
Сім’я стала для Ярослава найбільшим сенсом життя та головним стимулом. Він був надзвичайно турботливим, люблячим батьком, який кожну вільну хвилину присвячував дітям. Працюючи разом із батьком у будівельній сфері, Ярослав невтомно дбав про добробут своєї родини. Він щиро мріяв про власний затишний дім, щасливе майбутнє для сина й доньки, прагнув відкрити їм світ і подарувати найкраще дитинство.

У 2024 році на захист Батьківщини, до лав Збройних Сил України, став батько Ярослава — Андрій Стефанюк. У жовтні того ж року був мобілізований і сам Ярослав. Під час проходження військової підготовки на полігоні в Рівненській області родину спіткала важка звістка — його батько зник безвісти під час виконання бойового завдання. Для Ярослава це стало глибоким потрясінням та важким ударом, яке він важко переживав.

Військовий шлях Ярослава Стефанюка розпочався на Харківському напрямку. Він тривалий час захищав Україну в Куп’янському районі, де вперше отримав поранення — опіки другого ступеня. Після відновлення воїна перевели для виконання завдань на південь країни.

Серед бойових товаришів Ярослав отримав позивний «Ґоґа». Попри всі небезпеки, важкі будні та перенесені контузії, він залишався надійним тилом своєї родини, підтримуючи дружину та дітей теплими й життєствердними словами. Своїх побратимів, із якими ділив усі труднощі війни та відповідальність за долю країни, Ярослав вважав своєю другою родиною. Військове братерство та вірність обов’язку були для нього безумовними життєвими цінностями.

10 травня дружина Олеся приїхала провідати чоловіка. Разом вони провели кілька дорогоцінних днів, які стали їхньою останньою зустріччю. Через роботу та подальшу службу Ярослава подружжя часто перебувало у розлуці, тому вони надзвичайно берегли кожну хвилину поруч. Та вже за кілька днів родина отримала страшне повідомлення — солдат Ярослав Андрійович Стефанюк загинув 15 травня 2026 року в Миколаївській області. Його життя обірвалося внаслідок ворожого скиду з БпЛА під час заходу на стартову позицію для виконання бойового завдання. Мужньому захиснику назавжди залишиться 28 років…

Життя Ярослава Стефанюка було сповнене щирої любові до родини, праці та великих планів на майбутнє, які безжально обірвала війна. Шепетівська громада розділяє невимовний біль втрати з рідними Героя та схиляє голови у глибокій скорботі за мужнім Захисником України.
Герої не вмирають!

22 травня у Шепетівці відбудеться патріотичний забіг «Біжу, шаную, пам’ятаю», присвячений Дню Героїв.

Це можливість разом вшанувати пам’ять полеглих Героїв та підтримати Захисників і Захисниць, які сьогодні боронять Україну від російської агресії. Забіг покликаний об’єднати громаду навколо цінностей національної єдності, патріотизму та поваги до історії України.

Як долучитися до забігу?

До участі запрошуємо усіх охочих мешканців громади. Щоб зареєструватися, необхідно надіслати лист на електронну адресу: shep_sms@ukr.net 

У тексті листа обов’язково вкажіть:

• прізвище та ім’я учасника;
• контактний номер телефону;
• прізвище та ім’я Героя, пам’ять якого ви хочете вшанувати своїм забігом.

📍 Старт – 22 травня (п’ятниця) о 14:00 на Алеї Слави
📏 Дистанція – орієнтовно 2 км

Після завершення забігу учасників чекатимуть смаколики від місцевих пластунів та коротка презентація про діяльність скаутської організації.

Забіг організовується за ініціативи Шепетівського осередку НСОУ «ПЛАСТ» спільно з відділом у справах сім’ї, молоді та спорту Шепетівської міської ради.

Материнська самовідданість та зразкове виховання дітей — це фундамент здорового суспільства. 14 травня у Шепетівській громаді відбулася урочиста подія: мешканкам громади вручили почесні відзнаки «Мати-героїня».

Згідно з Указом Президента України № 300 від 9 травня 2025 року, за материнську відданість, створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей та виховання справжніх патріотів, почесне звання «Мати-героїня» було присвоєно двом нашим землячкам:
·         Наталії Карнафель;
·         Ірині Юзловій.

14 травня начальник Шепетівської РВА Олексій Глушаков вручив нагороди Ірині Юзловій, тоді як Наталія Карнафель отримала свою відзнаку під час попереднього урочистого заходу. Це почесне звання є державним визнанням для жінок, які виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, забезпечивши їм гідне виховання та гармонійний розвиток.

До привітань долучилися представники Шепетівської міської ради, зокрема секретар міської ради Роман Вознюк та заступник міського голови Галина Безкоровайна, висловивши щиру вдячність матерям за їхню високу моральність, самопожертву та щоденну невтомну працю, яка є прикладом для всієї громади.

Щиро вітаємо Наталію Петрівну та Ірину Вікторівну з цією високою державною нагородою!

26 березня ще один Герой повернувся додому «на щиті». Шепетівська громада знову схилила голови у жалобі, проводжаючи в останню земну дорогу свого земляка, мужнього захисника України, молодшого сержанта Лебедєва Дениса Олеговича.

Денис Лебедєв народився 27 квітня 1996 року в місті Шепетівка у родині Олега Володимировича та Оксани Миколаївни. Мав молодшу сестру Лізу. Велику роль у його вихованні відіграли бабуся Женя та дідусь Юра, які вкладали у нього любов, турботу, повагу до людей та вчили бути чесним і відповідальним. Навчався у Шепетівській загальноосвітній школі №7, де проявляв наполегливість і відповідальність та захоплювався спортом — футболом та боксом.

Після закінчення 9 класу вступив до Шепетівського бухгалтерського технікуму, де здобував освіту за спеціальністю «Фінанси». Згодом продовжив навчання заочно у Подільському державному аграрно-технічному університеті, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Фінанси і кредит».

У 2016-2017 роках Денис пройшов строкову службу в Нацгвардії, після чого працював у рідному місті та за кордоном задля добробуту сім’ї. Разом із дружиною Мариною, з якою вони побралися у 2017 році, виховував двох синів — Даниїла та Євгена.

Денис був надзвичайно турботливим батьком: кожну вільну хвилину присвячував дітям, навчаючи їх сміливості та відповідальності. Він щиро мріяв побудувати власний великий будинок і здійснити мрію дружини — показати їй море. Його життя було сповнене любові до рідних та прагнення подарувати їм щасливе майбутнє.

У цивільному житті Денис працював на «Складі Гусарова» та гуртівні «Гермес», де здобув репутацію надійного й відповідального працівника. Прагнучи забезпечити родину, він також періодично виїздив на роботу за кордон. Напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року Денис планував чергову поїздку, проте обрав інший шлях — залишився в Україні та добровольцем став на захист рідної землі.
Військову службу Денис розпочав у місцевій самообороні, згодом боронив країну в лавах 61-ї окремої механізованої бригади на Сумщині, Донеччині та Харківщині. З квітня 2025 року приєднався до 108-го батальйону «Вовки Да Вінчі» (59-та ОШБр) як водій-електрик артилерійської батареї. Побратими знали його як дисциплінованого та надійного воїна, який завжди був готовий прийти на допомогу.

За мужність, відданість та сумлінну службу воїн був нагороджений відзнаками і медалями, серед яких «Ветеран війни», «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського, а також відзнака Президента України «За оборону України».

Остання розмова Дениса з рідними відбулася 24 лютого 2026 року — він заспокоював близьких, запевняючи, що все буде добре. Після цього зв’язок обірвався, і протягом місяця родина жевріла надією, поки воїн вважався зниклим безвісти.

На жаль, згодом стало відомо, що саме того дня молодший сержант Денис Лебедєв загинув на Дніпропетровщині внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Він віддав життя за майбутнє своїх дітей та мирну Україну, залишивши по собі пам’ять як про мужнього захисника, надійного побратима та люблячого сім’янина.

Світлий спомин про Дениса Лебедєва назавжди житиме в серцях рідних, друзів та побратимів як приклад справжньої любові до Батьківщини. Він вірив у перемогу та справедливість, до останнього кроку оберігаючи майбутнє своєї країни. Війна забрала люблячого батька, чоловіка та сина, залишивши громаду з невимовним болем, а воїна — у вічній пам’яті Небесного війська. Його життєвий шлях залишиться взірцем гідності та незламної сили духу.

24 лютого 2026 року, у день четвертих роковин повномасштабного вторгнення та дванадцятого року війни за Незалежність, Шепетівська громада долучилася до загальнонаціональних заходів. Відповідно до Постанови Верховної Ради України, цей день встановлено як Національний день молитви — час для шани полеглим та духовної консолідації суспільства.

Біля адміністративної будівлі Шепетівської міської ради та Алеї пам’яті відбулася спільна молитва. Керівництво громади, військовослужбовці, рятувальники, працівники виконавчого комітету, освітяни, працівники культури та небайдужі мешканці схилили голови у спільній хвилині мовчання.

Представники духовенства громади провели урочистий молебень за Україну. Молитва за перемогу, відновлення територіальної цілісності та збереження життів наших воїнів об’єднала людей різних конфесій, демонструючи незламну духовну спадщину українського народу.

Під час заходу лунали важливі тези про тяглість нашої боротьби. Війна за Незалежність, яка розпочалася ще 19 лютого 2014 року, є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення української державності.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір. Повномасштабний напад 2022 року став черговою спробою ворога зламати нас, але ми вистояли. Сьогодні нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність. Унаслідок агресії рф Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо, перед пам’яттю якого ми сьогодні схиляємо прапори.

Попри те, що війна торкнулася кожної родини, українці залишаються згуртованими. Спільна молитва стала символом віри у те, що завдяки зусиллям Сил безпеки та оборони, волонтерському руху та міжнародній підтримці, Україна обов’язково вистоїть.
Зберігаймо дух свободи та згуртованість. Слава Україні!

20 лютого, після меморіальних заходів на міському кладовищі та Алеї Слави Героїв, вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні продовжилося у Шепетівському міському будинку культури. Тематична програма «Майдан — територія свободи» була присвячена подвигу учасників Революції Гідності та світлій пам’яті нашого земляка, Героя України Миколи Дзявульського.

У залі зібралися родина Героя, представники міської влади, громадськість та молодь, аби крізь призму мистецтва та спогадів ще раз осмислити події, що змінили хід української історії. Участь у заході взяла заступник міського голови Ольга Петрова.

Під час заходу наголосили на особливій ролі Миколи Дзявульського — вчителя, громадського діяча та воїна духу, який став для Шепетівки уособленням мужності.

Майдан став тією територією, де народилася наша справжня свобода, а Микола Степанович був одним із тих, хто тримав над нею небо. Сьогодні ми бачимо прямий зв’язок між дерев’яними щитами Небесної Сотні та сучасною бронею наших воїнів. Це одна битва за право бути українцями, і ми не маємо права забути.

Програма заходу була наповнена документальними кадрами з лютневих подій 2014 року та творчими номерами, які відтворювали атмосферу боротьби на барикадах. Особливу увагу приділили життєвому шляху Миколи Дзявульського, згадуючи його як людину високих принципів та жертовності.

Захід став ще одним нагадуванням про те, що свобода — це найвища цінність, яка гартувалася в самому центрі Києва і продовжує захищатися на фронті сьогодні.

Сьогодні ми вшановуємо один із найголовніших символів нашої ідентичності — Золотий Тризуб.

Це не просто знак на папері чи фасаді. Це символ спадкоємності багатьох поколінь, знак княжої держави Володимира Великого, історія державності, безперервність історичного розвитку та незламний оберіг наших Захисників і Захисниць. У ньому закодоване найцінніше для кожного з нас.

У цей день закликаємо кожного мешканця Шепетівської громади з гордістю шанувати наш Державний Герб та пам’ятати: ми — нащадки великого і сильного народу з величним гербом.

15 лютого, у річницю виведення радянських військ з Афганістану, Шепетівська громада вшанувала своїх земляків та всіх українців, які стали учасниками збройних конфліктів на територіях інших держав.

Представники громади поклали квіти до пам’ятного знаку, згадавши тих, чиї долі були зламані імперською політикою радянського режиму. Сьогодні ми переосмислюємо події афганської війни як трагедію, де тисячі українців стали заручниками геополітичних амбіцій тоталітарного режиму.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю полеглих і висловлюємо шану ветеранам, які сьогодні, використовуючи свій досвід, захищають суверенітет України у лавах Сил борони.

Пам’ятаємо кожного. Шануємо живих.